Часто можна почути твердження, мовляв, порушення прав жінок – це проблеми самих жінок, відповідно, розв’язувати їх мають також вони самі. Такі уявлення є хибними та несправедливими, адже в сучасному світі чоловіки також активно відстоюють ідею рівних прав.
Перш за все пропонуємо розібратися з термінологією. Відтак, гендерна або статева рівність – це підхід, в основі якого лежать рівні права та можливості чоловіків і жінок.
Тоді як фемінізм – це рух, пов’язаний із боротьбою жінок за рівноправ’я. Відповідно, жінки, які борються за свої права, називаються феміністками, а чоловіки, які є союзниками феміністок та поділяють ідею рівних прав та можливостей, називаються феміністами або профеміністами. Префікс «про-» використовують тому, що чоловіки не мають такого досвіду, який переживають самі жінки, а феміністична ідентичність це передбачає.
Про те, чому чоловікам також потрібно відстоювати ідеї гендерної рівності та фемінізму, ми поговорили з Миколою Ябченком, профеміністом та прихильником руху HeforShe.
Сам Микола, за його словами, раніше не замислювався над тим, що у світі існує гендерна нерівність та дискримінація за ознакою статі. Але все змінилося у 2008 році, після одного з тренінгів щодо гендерної політики.
«Хоча тоді в мене ще не було дітей, я замислився про те, що раптом у майбутньому в мене народиться донька, яка згодом влаштується на роботу, але буде отримувати нижчу заробітну платню не тому, що менш фахова чи здібна, а тому, що вона дівчинка. Це стало моїм особистим мотивом для того, щоб відстоювати права жінок. Зараз, незважаючи на те, що в мене двоє дітей і вони хлопчики, я своїх позицій не змінюю», – каже Микола.
Він зазначає, що патріархальні рамки, в яких ми живемо, тиснуть також і на чоловіків. Наприклад, це виявляється в тому, що за статистикою, тривалість життя чоловіків на 10 років менша, ніж жінок. Це зумовлено способом життя, а на нього також впливають гендерні стереотипи. Приміром, ставлення до чоловіка, як до годувальника, спричиняє цькування чоловіків, які заробляють менше, ніж жінки. Це призводить до того, що жінкам намагаються платити менше, а чоловіки, в пошуках заробітку, «випадають» із родини.
«Якщо говорити про справедливість та рівні можливості чоловіків та жінок, то людей, які б були проти цього – доволі мало. Але якщо мова заходить про рівне розподілення хатніх обов’язків, то рівність сприймається багатьма чоловіками вже не так позитивно. Але, попри це, сьогодні все більше чоловіків публічно заявляють, що підтримують гендерну рівність. Терміну «фемінізм» багато хто досі намагається уникати, напевно, через асоціювання з діяльністю руху «Femen» в Україні», – вважає експерт.
В Україні наразі існує декілька організацій та ініціатив, у яких чоловіки піднімають тему прав жінок, протидії сексизму та дискримінації. Наприклад, у 2009 році створили Національну мережу чоловіків-лідерів проти насильства. А у 2018 році вперше відбувся захід HeForShe Congress, де відомі чоловіки виступили на підтримку гендерної рівності. А от два роки тому, у 2019, запорізький благодійний фонд «Gender Z» за підтримки Українського жіночого фонду провів першу Профеміністичну школу для чоловіків.
Андрій Сочинський, директор ГО «Інститут Креативних Інновацій», переконаний, що чоловіки менше переймаються проблемами статевої нерівності через гендерні стереотипи.
«У традиційній гендерній місії у чоловіка є лише одна соціально схвалювана роль – здобувач, годувальник. Той факт, що через неможливість або важкість її виконання багато чоловіків вбивають себе за допомогою того самого алкоголю чи інших деструктивних моделей поведінки, знають усі, але чомусь воліють удавати, що це не так, або «так заведено». Водночас ми маємо чудові приклади економічно успішних жінок, чоловіки яких чудово виконують роль татусів, перебуваючи в декреті. Не розумію, чому взагалі хтось має розповідати, як і кому «правильно» жити, за уявленнями не зрозуміло кого і не зрозуміло коли задуманими», – розповідає Андрій.
Також він ділиться, що йому дивно чути острахи опонентів гендерної рівності, адже цей підхід не змушує нікого жити за певними канонами. Гендерна рівність, на переконання Андрія, це про те, що жити варто саме так, як вам комфортно, бо це – тільки ваше життя. Окрім того, експерт запевняє, що часто подібну консервативну модель поведінки чоловіки отримують саме з материнським вихованням, від «плодів» якого самі ж ці матері часто і страждають.
«Саме тому, щоб мати менше шансів наблизитись до самогубства через власні стереотипи (а я нагадаю, що 8 із 10 самогубців саме чоловіки), час уже нарешті перестати думати «чужою головою» і відверто собі зізнатись, що не хотів би ні дискримінації, ні образ, ні, тим більше, насилля щодо власних дочок, матерів, сестер, дружин і будь-яких жінок! То, може, варто вже від думок перейти до дій, і просто дати можливість і нам, чоловікам, і жінкам бути собою, до чого і закликає гендерна рівність?», – підсумовує Андрій.
Тож, як стає зрозуміло, після розмови з експертами, боятися фемінізму не варто. Що більше, гендерна рівність також потрібна чоловікам, а феміністки не прагнуть забрати чоловічі права чи привілеї, а лише хочуть досягнути рівних прав та можливостей для самореалізації.
Яна Радченко
