Війна принесла зміни і випробування у кожен український дім. Моя родина, наприклад, упродовж майже пів року була розлучена, бо необхідність у воєнний час захистити життя і здоров’я власних дітей перевершила усі інші потреби. Нас (мене і двох дітей) гостинно й дружелюбно прийняла Федеративна Республіка Німеччини. Вдячність німецькій родині, що спочатку нас поселила у себе, а потім у всьому підтримувала й допомагала, ми збережемо на все життя. А ще назавжди в пам’яті залишаться враження й досвід проживання в європейській країні з відмінною від української культурою, ментальністю, світоглядом тощо. Про це можна розповідати дуже багато. Сьогодні – ґендерний аспект.
Німеччина – країна, що з гордістю може похизуватися рівними правами для усіх громадян. Дуже важливою особливістю ґендерної рівності є мовне питання. Німецька – ґендерночутлива мова. У ній є назви усіх професій та соціальних статусів у чоловічому та жіночому родах, а також є гендернонейтральна лексика. Оголошення, листи, вітальні листівки, реклама – тут скрізь називають як жінок, так і чоловіків. Важливо, що у всіх зверненнях жінка стоїть перша (шановні пані та панове, студентки та студенти, хоча частіше студентство).
Все виглядає досить привабливо, якщо ти бачиш, що це не просто вимога до написання, але й устрій життя. Тут ніхто із подруг не радить піти до косметолога та обновити гардероб, щоб знайти чоловіка. Зовнішній вигляд як жінок, так і чоловіків – то справа особиста.
У родинах майже скрізь жінки вже давно передали естафету миття посуду та готування їжі різним приладам і машинам та й чоловікам. Готувати їжу – то не чийсь обов’язок, а необхідність для кожної людини. Якщо ніхто не хоче готувати, обід чи вечерю для родини – можна замовити. Звичайно, це правило не діє в кожній без винятку родині, проте, якщо жінка куховарить, то це відбувається виключно тому, що вона це любить, а не тому, що повинна. Якщо чоловік робить ремонт у будинку власними руками, то це щоб зекономити гроші, або тому, що він це любить, але знову ж не тому, що повинен.
Партнерські стосунки там дійсно фукціонують правильно. У родині кожен важливий і кожен має право на власні вподобання, переконання та захоплення.
Часто, певно, під враженням, як же добре там жінкам, мені ставало шкода чоловіків. Чоловік на касі супермаркету, чоловік прибиральник, чоловік секретар, чоловік, що сам готує собі обід та складає сендвічі дитині в школу, чоловік, який удома прибирає, миє унітаз, ходить до магазину по продукти тощо. Для нас, сучасних дорослих українок, ці явища дивні, бо у нас ще ґендерні стереотипи досить сильні, на жаль.
Але це ж і є те, чого ми прагнемо, коли кожна людина живе так, як їй зручно, коли дружина і чоловік – партнери, а не прибиральниця та гаманець відповідно (за класикою жанру у нас).
До речі, стосовно грошей. Все ж чоловіки, що заробляють менше за дружину, у Німеччині потерпають від комплексів. Родина моїх друзів, приміром. Чоловік Норберт втратив роботу за спеціальністю. Він багато років пропрацював у автосервісі, й через коронавірус персонал скоротили.
Так, він одразу знайшов підробіток, але його заробітна плата була меншою, ніж у дружини. Це його турбувало і навіть вганяло в депресію. Дружина ж Керстін запевняла, що зараз він виконує купу домашньої роботи, поки вона працює, також робить самотужки ремонт, що економить сімейний бюджет, а ще має час на доньку. Спільно з нею їздить на велосипеді, ходить у походи, майструє. Діти тут теж виконують всі види посильної праці в родинах. Дівчатка прибирають і майструють в саду, так само, як і хлопчики. Діти не чують в родинах, що праця ділиться на чоловічу і жіночу, вони бачать, що є обов’язки, підтримка та партнерство.
Пізніше, коли ми спілкувались, Керстін дякувала мені за мої погляди та за те, що саме моя думка була важливою для німецького чоловіка. «Якщо навіть жінки з України кажуть, що заробляти чоловіку менше – це нормально, тоді я перестану себе їсти», – говорив Норберт.
Ніхто не може змінити те, що кожен із нас отримує разом зі статтю – тільки жінка може народити дитину, тільки чоловік може її зачати. Змінити можна лише ставлення до кожного з нас. Бо не зобов’язаний ніхто виконувати якісь функції чи певну роботу лише тому, що має таку стать. Цьому нам у німців варто повчитись.
Головне – це власне життя. Гарний приклад дітям – і вже наступне покоління не хвилюватиметься стосовно таких нікому не потрібних ґендерних розподілів. Будуймо разом справедливе комфортне суспільство. Після Перемоги маємо відродити Україну, але без століттями нав’язаних стереотипів, які прийшли переважно із ворожої нам культури.
Любов Дем’янчук
