У селі Рижани Хорошівської територіальної громади 9 травня знову був скорботний день. Страшна жорстока війна з російськими загарбниками забрала життя нашого Героя-Захисника Кузьменка Юрія Миколайовича.
Народився Юрій Кузьменко 4 травня 1979 року в Рижанах. Батьки Микола Миколайович та Ніна Михайлівна працювали в місцевому колгоспі. Тато був різноробочим, а мама – ветеринаркою. Зрозуміло, що вони були цілими днями на роботі. Юра разом із молодшою на рік сестрою Лесею мали закріплені за ними обов’язки по господарству, в домі, в городі. Потрібно було допомогти усе доглянути: худобу, птицю, грядки, картоплю, двір. Коли батьки будувалися, то й діти їм допомагали усім, чим могли. Але ж іще хотілося й погратися.
Сестра Леся згадує: «Ми разом дуже любили збирати гриби, Юра ходив на риболовлю. Із сусідськими дітьми в дитинстві ми разом будували халабуди, грали у футбол, в інші ігри. Юра завжди турбувався про мене і захищав. Він увзагалі був дуже доброю людиною і всім старався допомогти. Батько два роки тому помер, то Юра доглядав коня, працював на ньому вдома і людям допомагав в обробітку землі, нікому не відмовляв».
Юрій успішно закінчив 11 класів місцевої школи. Здобув професію водія в м. Житомирі. Служив строкову військову службу водієм в м. Миргороді на Полтавщині. Працював спочатку у місцевому колгоспі. Пізніше їздив на заробітки, в тому числі й за кордон. В останні роки працював тимчасово на різних місцевих підприємствах.
Його призвали у військо захищати Україну від російських окупантів у лютому 2024 року. Він проходив військове навчання в Британії. Служив на Донеччині у званні старшого солдата на посаді кулеметника. Юрій не любив ділитися з рідними про те, що йому із фронтовими товаришами доводиться переживати й виконувати на передовій. Проте службу ніс добросовісно і чесно. Був вірним плечем для своїх побратимів і цінував їхню підтримку.
Загинув боєць Юрій Кузьменко під час виконання бойового завдання 1 травня в районі населеного пункту Архангельське Донецької області.
Віддати останню шану Воїну Юрію прийшли рідні, друзі, військовослужбовці, побратими, жителі Хорошівської громади. Вони зустрічали й проводжали траурну процесію з тілом Захисника України живим коридором на колінах.
Розпочалася церемонія прощання біля рідного будинку Юрія. Опісля жалобна хода вирушила від дому захисника до місцевого храму Різдва Пресвятої Богородиці, де відбулася заупокійна служба.
Велелюдною пішою ходою проводжали домовину з тілом Героя від церкви до місцевого кладовища, де відбулося прощання й поховання загиблого Воїна.
Юрій – справжній Герой, який відважно виконав свій обов’язок та віддав за волю України найдорожче – життя.
Зі словами співчуття до родини та близьких загиблого звернулися староста Рижанського округу Михайло Кухтицький та священник отець Віктор. Поховали Героя з усіма військовими та громадянськими почестями.
Ми обов’язково маємо пам’ятати, що кожен визволений метр землі просочений кров’ю найкращих синів і доньок України. Пам’ятаймо про цю високу ціну нашої свободи і незалежності. Робімо усе можливе для Перемоги!
Висловлюємо глибокі співчуття рідним і близьким загиблого Юрія Кузьменка. Слава про його самопожертву і подвиг житиме вічно.
Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
Фото Наталії Українець
