В Україні загальна середня освіта традиційно має «жіноче обличчя»: учительську спільноту складають 338644 жінки і 48221 чоловік. У Хорошівській громаді з-поміж 286 педагогічних працівників/працівниць – 256 жінок. Якщо ж говорити про початкові класи в закладах освіти громади, то діток навчає 46 жінок і лише один чоловік – це вчитель Хорошівського ліцею №2 Сергій Панченко. Він працює на цій посаді вже понад 35 років.
Шлях у професію
Випускник цієї ж школи, Сергій Миколайович прийшов у педагогічну діяльність усвідомлено. Молодим хлопцем після служби в армії почав працювати лаборантом у кабінетах фізики та хімії у Володарськ-Волинській середній школі №1 (таку назву тоді мав Хорошівський ліцей №2).
У цій школі працювала випускниця факультету початкової освіти Житомирського педінституту Лариса Кириченко. Молоді люди сподобалися одне одному, почали зустрічатися. Сергій часто допомагав Ларисі у виготовленні різноманітної наочності для проведення уроків. Отак поступово він познайомився ближче зі специфікою роботи з молодшими школярами й школярками. Спілкування з дітьми припало до душі молодому чоловіку. У нього з’явилося бажання здобути відповідну освіту й працювати за цим фахом.
Так Сергій став студентом-заочником Житомирського педінституту. І з часом почав працювати на посаді вчителя початкових класів Катеринівської восьмирічки. Паралельно ще й викладав образотворче мистецтво, бо має неабиякі здібності до малювання. Пізніше повернувся в рідну школу вже досвідченим учителем.
Пліч-о-пліч із дружиною
Сергій Миколайович і Лариса Олександрівна проживають у шлюбі вже 35 років. У них – дружні, партнерські стосунки, побудовані на коханні та взаємній повазі.
Сергій Миколайович уміє полагодити будь-яку побутову техніку, а також розбирається в ремонті авто чи трактора. На власному мотоблоці обробляє землю, любить вирощувати різну городину, садити й прищеплювати фруктові дерева. Та й у побуті в родині Панченків немає поділу на «чоловічу» і «жіночу» роботу.
Отак і в ліцеї вони з дружиною Ларисою завжди поруч. Як колеги, партнери, добрі друзі. Вони вже давно перетворили свої класні кімнати в місце інтерактивного навчання, де учні й учениці майже кожен урок можуть користуватися різними технічними засобами й застосунками, які виготовив Сергій Миколайович власноруч. Бо й до технічної творчості він теж має хист. Вивчити табличку множення ще багато років тому будь-кому з його учнів можна було легко на спеціальному приладі, коли, натиснувши на правильну відповідь, вони бачили, що засвітилась лампочка. Усім хотілося погратися на такому приладі. І подібних застосунків він створив дуже багато. Адже доводилося йому й колегам переживати часи, коли в освіті ніякого забезпечення наочністю чи технічними засобами не було. А сьогодні він досконало освоїв новітню комп’ютерну техніку, володіє засобами й методами дистанційного навчання – йде в ногу з часом і вимогами освітніх програм.
Любов до дітей та професійність – основа в педагогічній справі
Стереотипно люди часто називають першу вчительку другою мамою. Так, бо переважно в початкових класах працюють жінки. Проте Сергій Миколайович щирим сердечним ставленням до дітей теж заслужив у вихованців і вихованок велику шану й любов. До нього діти горнуться, як до близької людини, яка зрозуміє, розрадить, підкаже, допоможе.
На запитання, що найбільше подобається йому в роботі, пан Сергій відповів: «Моя праця, хоч і непроста, проте дозволяє не старіти душею, бути постійно в русі, мати оптимістичний настрій. Поруч із дітьми інакше не можна. Вони заряджають енергією, дарують тепло. Я не вважаю себе в чомусь унікальним, просто люблю свою роботу».
Його уроки інформаційно насичені, динамічні, інтерактивні. На них цікаво сучасним дітям. Маленькі школярі й школярки отримують величезну кількість корисної інформації, що подає вчитель, переймають його стиль поведінки, манеру спілкування, ставлення до людей. А пан Сергій має багато позитивних рис характеру: доброту, душевну щедрість, любов до людей, до рідного краю, глибокий патріотизм.
Учитель живе інтересами дітей, уміє знайти підхід до кожного й кожної, розуміє страхи й переживання малечі. Завжди підбадьорить, допоможе, похвалить за вдало виведений рядочок букв чи цифр, виразно прочитаний вірш, цікаво написаний твір, правильно розв’язану задачу чи виявлену кмітливість у вирішенні складних завдань. Він справді є рідним для своїх учнів, найкращим другом, який уміє вислухати, заспокоїти і зберегти таємницю.
Про це розповідають і його вихованки/вихованці, і їхні батьки, і колеги.
Заступниця директора ліцею з навчально-виховної роботи Тетяна Сокирко розповіла: «Сергій Миколайович Панченко дуже творчий учитель, він володіє інноваційними методиками педагогічної діяльності. Постійно в пошуку, має власні розробки й підходи до навчання й виховання учнів, формує у них навички критичного мислення, розвиває творчі здібності. Він – спеціаліст вищої категорії та має звання «старший учитель», заслужено користується авторитетом у педагогічному колективі, серед учнів та батьків».
Ольга Голубович, мама колишньої учениці Сергія Миколайовича, ділиться: «Завжди дивувалася з того, що вчитель переважно говорить із дітьми майже пошепки, а вони його розуміють із пів слова. Учні нашого класу любили свого наставника, завжди з радістю ішли до школи, а ми, батьки, були впевнені у їхній безпеці й комфорті. Моя донька Анастасія до Сергія Миколайовича ставиться із глибокою вдячністю й повагою».
Олена Плотницька, випускниця ліцею, так відгукнулася: «Коли я згадую свою школу й особливо початкові класи, то в серці завжди тепло і любов. Я вдячна Сергію Миколайовичу за те, що він нас не тільки гарно навчав основам наук, але й гарно виховував, по-батьківськи ставився і був у всьому прикладом».
Світлана Федоренко
Матеріал підготовлено за підтримки Волинського прес-клубу
