У Сколобові Хорошівської територіальної громади 26 липня провели в останню скорботну дорогу молодого односельця Миколу Прута – спокійного, тихого, роботящого хлопця, який ще зовсім нещодавно обробляв землю, трудився, турбувався про своїх батьків, у вільний час ходив на риболовлю.
Микола Іванович Прут народився 4 жовтня 1988 року в рідному Сколобові. Його батьки – сільські трудівники. Батько, Іван Олександрович, працював у місцевому колгоспі на різних роботах, також був водієм автокрана, зараз пенсіонер. Мама трудилася вдома, виховувала сина Миколу і доньку Тетяну, вела домашнє господарство. Вони раділи своїм діткам, їхнім успіхам. А тепер навіки осиротіли, бо втратили дорогого синочка, його вбила росія …
У 2004 році Микола закінчив Сколобівську дев’ятирічну школу і в цьому ж році вступив навчатися до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій, де три роки здобував спеціальність слюсаря з ремонту дорожньо-будівельних машин та тракторів. Потім ще вчився на машиніста автомобільного крана та слюсаря з ремонту колісних транспортних засобів. За період навчання в училищі проявив себе здібним, дисциплінованим учнем. Закінчив навчальний заклад у 2009 році з відзнакою.
Микола з дитинства любив крутити усяку техніку, навіть склав саморобного трактора. Він також захоплювався риболовлею. Не мав шкідливих звичок. Був тихим, спокійним, скромним.
Після навчання працював у рідному селі Сколобів на підприємстві ТОВ «ПРОМ-АГРО» трактористом, де теж був сумлінним та відповідальним працівником.
На строковій службі він не був. Отримав повістку і пішов служити в Збройні сили України уже в період повномасштабної війни з російськими окупантами 17 травня 2023 року.
Спочатку був направлений на військове навчання в Чернігівську область. Після навчання потрапив на службу в районі міста Слов’янськ. Під селом Серебрянка понад два тижні в липні не виходив на зв’язок. Пізніше стало відомо, що він загинув 19 липня під час виконання бойового завдання.
Під час служби Микола був відповідальним бійцем, гарним товаришем для своїх побратимів. Усі накази командира виконував вчасно і добросовісно.
На траурній церемонії поховання і вшанування загиблого Героя Миколи Прута староста Сколобівського округу Микола Лисюк зокрема сказав: «Сьогодні з почуттям глибокої скорботи ми проводимо в останню дорогу вірного сина, гідного патріота нашої незалежної України Прута Миколу Івановича, який загинув на 34-му році життя.
Перестало битися серце ввічливої, добросердечної людини, яка пройшла нелегкий життєвий шлях, віддаючи багато сил та енергії, аби жити у вільній незалежній Україні.
Шановні батьки, Іван Олександрович та Валентина Миколаївна, сестра Тетяна, сьогодні ви назавжди прощаєтесь зі своїм сином, братом, який любив вас, цінував і поважав. Це великий біль у ваших серцях та велика втрата.
Уся наша громада співчуває та розділяє біль непоправної втрати разом із рідними і близькими нашого воїна, який міг би ще жити, якби не ця російська кривава війна.
Низько вклоняємося Герою за його подвиг. Світла пам’ять про нашого героїчного земляка, Воїна-Захисника назавжди залишиться в пам’яті тих, хто його знав, в історії нашої держави України, яку він захищав. Вічна пам’ять та слава Герою! Пам’ятаймо, якою ціною здобувається наша Перемога!» – сказав Микола Ярославович.
Заупокійну службу Божу за загиблим Миколою Прутом звершили священники ПЦУ: о. Йосиф із Сколобова та о. Микола з Давидівки.
Однокласниця Миколи Діна Гарбар (Климко) згадує про загиблого: «Микола був добрим і спокійним однокласником. Мав здібності до техніки. Обожнював трудове навчання. Ніколи нікого не ображав, допомагав у вирішенні домашніх завдань тим, хто трохи гірше вчився. Важко говорити про нього у минулому часі…»
Однокласник Володимир Оханський із сумом розповів: «Із Миколою ми були друзями з першого класу. Вчилися і відпочивали разом. Маю чимало приємних спогадів про спільне минуле. Звістка про загибель друга завдала болю усім односельцям. Для кожного з нас Микола – Герой!»
Співчуваємо батькам, сестрі і всім рідним. Глибоко сумуємо разом із вами. Нехай Господь упокоїть душу загиблого на полі бою Воїна Миколи у своїх Небесних Оселях, у Царстві Небесному поруч зі святими.
Вічна пам’ять і слава Герою! Герої не вмирають!
Підготував Артем Поліщук
