У Новій Боровій попрощалися з Героєм-захисником Михайлом Косом

Друге серпня знову був дуже сумним для Новоборівської громади. Цього дня проводжали в останню дорогу загиблого за Україну Героя Михайла Коса.


Михайло народився 29 грудня 1993 року в Новій Боровій. Він був наймолодшим серед п’яти братів і сестер у родині Григорія Сергійовича та Тамари Михайлівни Кос. Хлопець ріс у дружній, згуртованій родині, виховувався в любові й турботі. Змалку привчений до праці.
Навчався в Новоборівській школі №2. Пізніше закінчив Житомирський автодорожний коледж, отримав спеціальність автомеханіка.
Строкову армійську службу проходив на Миколаївщині у бригаді ремонтників військової частини. Батьки отримували багато подяк від командування за виховання сина, за його сумлінну службу. Коли після демобілізації Михайла викликали на військові збори й перепідготовку, то теж мав відзнаки від командирів за сумлінне навчання і виконання службових обов’язків.
Упродовж свого короткого життя Михайло завжди працював, хоча доводилося трудитися на різних підприємствах і в різних колективах. Найбільше це була робота з виготовлення залізобетонних виробів та з обробки каменю. Хоча праця завжди була фізично важкою, проте він не нарікав, сумлінно трудився, гарно ставився до колег, мав дуже багато друзів. Був компанійським, веселим, любив пожартувати, підняти всім настрій. Поруч із ним кожному було весело і комфортно.
Михайлова рідна сестра і кума Ольга крізь сльози розповідає: «Наш Міша ніколи мухи не образив. Його всі любили. Він був спокійним, добрим, завжди посміхався і жартував, усім допомагав. Стареньким сусідам із нашого під’їзду часто приносив воду. Та й хто б не звернувся до нього за допомогою – нікому не відмовляв. Нам його дуже не вистачатиме».
Жив, працював, любив, будував плани на майбутнє. На новорічні свята Михайло зробив пропозицію про одруження своїй коханій дівчині Катерині. Проте повномасштабне підступне вторгнення російської армії на територію України перекреслило усі плани, затьмарило усі надії.
Саме 24 лютого він був мобілізований. Воював із ворогом на різних небезпечних і найгарячіших ділянках фронту. Служив старшим солдатом, старшим стрільцем аеромобільного взводу аеромобільної бригади.
І на фронті Михайло Григорович Кос чесно ніс службу, захищав свою рідну землю, свою громаду, усіх українців, не шкодуючи здоров’я і життя.


Та настав чорний день 26 липня, коли під Білогіркою на Херсонщині був масований ворожий артилерійський обстріл по позиціях наших захисників. Тут боєць отримав тяжкі поранення. Його доставили в лікарню селища Березнегувате Миколаївської області. Проте лікарям не вдалося врятувати воїна. Від отриманих поранень та спричиненого ними шоку він помер.
У сповіщенні від командира військової частини зазначено, що Кос Михайло Григорович «за час проходження військової служби зарекомендував себе виключно з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег. Мав добрий рівень мотивації для військової служби».
Зустрічали земляки траурну процесію в Новій Боровій живим коридором, на колінах, із болем у серцях. Із прощальним словом шани і вдячності виступив селищний голова Григорій Рудюк. Заупокійна служба була в місцевому Свято-Андріївському храмі. Поховали Героя на кладовищі в Новій Боровій.
Низько вклоняємося Воїну-Захиснику за подвиг в ім’я України. Співчуваємо родині й близьким.
Герої не вмирають! Героям слава!

Підготувала Надія Панченко

Прокрутити вгору