Жителі Хорошівської громади 18 липня провели в останню путь молодшого сержанта, командира інженерно-саперного відділення Корзуна Володимира. Він героїчно загинув 15 липня у Чугуївському районі на Харківщині, виявивши стійкість та мужність під час виконання бойового завдання й отримав поранення, несумісне з життям.

Попрощатися з воїном прийшли майже усі жителі рідної Дашинки. Люди на колінах проводжали свого захисника. Труну з Героєм несли на руках бойові побратими. Затим траурна процесія прибула до Хорошева. Кілометри живого коридору шани вибудувалися уздовж дороги, де проходила процесія. Багато жителів селища вийшли провести в останню путь Володимира. Квітами всипали шлях до місцевого кладовища. У всіх присутніх були сльози на очах від горя й відчаю.

Під час церемонії прощання Любов Шевченко, староста Дашинського старостинського округу розповіла:

– У час глибокої скорботи ми прощаємося зі справжнім патріотом незалежної України, люблячим сином, дорогим братом, племінником, онуком Корзуном Володимиром Григоровичем. На 25-му році життя від ворожої кулі перестало битися серце мужнього захисника нашої країни. Він народився 12 червня 1997 року в с. Крук у працьовитій родині Григорія Івановича та Тетяни Євстафіївни Корзунів. У рідному селі провів щасливі роки дитинства. У 2012 році добре закінчив Дашинську дев’ятирічку та перейшов навчатися у Хорошівський НВК №1.

У 2014 році вступив у Житомирське відділення Національної академії внутрішніх справ. Навчання хлопцеві закінчити не вдалося, адже у 2018 році був призваний на строкову службу до лав Збройних сил України. Служив у Львівській області. У квітні 2019 року підписав контракт та залишився у ЗСУ. Був сапером. Під час повномасштабної війни, яку розв’язала росія проти України захищав від ворога Харківську область.

Володимир був мужнім, відважним солдатом, добрим товаришем, гарним сином та братом, вірним коханим. Мріяв створити сім’ю, жити у мирній країні. Напередодні хлопець встиг зробити пропозицію своїй коханій Аліні. Не судилося! Він любив усіх, але найбільше любив Україну!

Побратими, не стримуючи сліз, прощалися зі своїм бойовим товаришем, згадували, як нещодавно усією громадою збирали на тепловізор для їхнього підрозділу. Відспівав Літію над загиблим ієромонах Варвар із монастиря святого Паїсія Величковського.

Поховали Героя з усіма військовими почестями під синьо-жовтим стягом.

Спогадами про найкращого товариша поділився Сергій Сокирко із Хорошева:

– Знаю Володимира понад 10 років. Він був сміливим, сильними. Завжди досягав поставленої мети. Любив жартувати, але без образ. Коли ми останній раз бачилися, він сказав: «Брате, все буде добре. Я скоро повернуся додому».

Подруга матері, Альона Сокирко додає:

– Активний, добрий, життєрадісний, душа-людина. Завжди виконував обіцяне. До служби готувався змалечку. А ще любив котів і собак, приносив додому бездомних кошенят. Володимир та Аліна планували побратися в кінці липня. Хлопець любив гарне життя, гарний одяг, і так гарно ж його і провели усією громадою. Його мама Тетяна бажає, щоб її син став останньою жертвою війни. Нехай Володимир буде ангелом-охоронцем. Для матері син завжди буде живим!

Прикро й боляче, що сильний, мужній, патріотичний земляк загинув у розквіті сил. Він міг ще багато корисного зробити для своєї громади, для майбутньої родини, для рідної країни. Він віддав найцінніше – своє життя задля того, щоб Україна була вільною, незалежною, непереможною.

Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким Героя та безмежну вдячність батькам за сина-патріота.

Царство Небесне та вічна Слава Герою! Він назавжди залишиться у людській пам’яті!

Підготувала Ірина Сівінська