Буяння вересневих кольорів у природі, ясне небо та приємний осінній вітерець із легкими пахощами садовини та городини спонукає думати про хороше, про життя, турбуватися звичайними життєвими справами й сподіватися на краще. Проте жорстокі реалії війни щоразу повертають нас до тяжких переживань, гострих болісних емоцій і не дають навіть на короткий час відволіктися від гірких думок про те, що в Україні точиться тяжка, кровопролитна визвольна війна. Наші захисники й захисниці відважно боронять територію держави від російських окупантів, захищають усіх нас від поневолення і знищення й віддають на фронтах найдорожче – свої життя.
У Новоборівській громаді зустрічали траурний кортеж із останками загиблого Героя-Захисника Сазанова Сергія Олександровича, 36-річного жителя села Старий Бобрик.
Ще один український військовий, наш земляк, який воював за мир та свободу України, поповнив лави Небесної Сотні й повернувся в своє село в домовині, аби навічно залишитися в рідній землі.
Він загинув під час виконання бойового завдання 21 липня 2024 року біля населеного пункту Вербове Запорізької області. Певний час його офіційно вважали безвісти зниклим. Проте коли нашим військовим вдалося повернутися на ті позиції, де загинули побратими, серед яких і був наш земляк, вони забрали останки загиблих бійців, аби їх можна було достойно поховати.
Сазанов Сергій Олександрович народився 26 лютого 1988 року в селі Старий Бобрик у багатодітній сім’ї. Навчався в будинку-інтернаті в Ушомирі, потім у спецшколі в Житомирі закінчив 9 класів загальноосвітньої школи.
Після навчання проживав у Старому Бобрику з матір’ю та допомагав по господарству. Допомагав також односельцям, виконуючи різні господарські роботи за потребою.
17 лютого 2024 року Сергій Олександрович був мобілізований на службу в Збройні сили України. Служив солдатом у бригаді Сил територіальної оборони, був стрільцем, помічником гранатометника.
Поховання загиблого солдата відбулося у неділю 22 вересня. Траурний кортеж прибув у Нову Борову. Зустрічали земляки Героя живим коридором на колінах із квітами в руках, з прапорами України та зі сльозами на очах. Біля селищної ради був організований мітинг вшанування загиблого Воїна-Захисника. Тут із прощальною промовою виступив Новоборівський селищний голова Григорій Рудюк. Він висловив глибокий жаль з приводу загибелі молодого чоловіка, оборонця України, а також співчуття родині. Очільник громади закликав усіх присутніх гідно вшановувати пам’ять Сергія Сазонова і всіх загиблих українських Воїнів-Захисників та завжди пам’ятати про їхню жертовність, героїзм і подвиг в ім’я України.
Після мітингу кортеж із тілом загиблого Героя Сергія Сазанова вирушив до його рідної домівки в село Старий Бобрик. Односельці, теж вклоняючись подвигу свого земляка, зустрічали його живим коридором на колінах. Останню дорогу Воїна-Захисника встелили квітами. Тут змогли попрощатися із ним та віддати шану усі, хто бажав.
Сусіди Сергія відгукуються про нього добрими словами. Кажуть, що він був безвідмовним, добродушним, привітним до людей, працьовитим.
Від рідної хати похоронна процесія прослідувала на кладовище, де відбулася повна служба з відспівування та поховання загиблого Героя, яку звершив священник, настоятель Новоборівського костелу Матері Божої Скорботної, отець Олег.
Поховали загиблого Воїна Сергія з усіма громадянськими і військовими почестями поруч із його односельцями, загиблими Героями Віталієм Вавлюком, Анатолієм Шатилом.
Вічна і світла пам’ять, шана Герою Сергію Сазанову!
Шановні земляки, дорогі українці, єднаймо зусилля у допомозі й підтримці наших Сил оборони! Лише спільними зусиллями армії й усього народу ми здобудемо жадану Перемогу, й припиняться ці тяжкі й непоправні втрати.
Підготувала Світлана Федоренко
