У селі Теренці Хорошівської територіальної громади 11 липня провели в останню путь Героя Миколу Байковського, який загинув 13 червня 2023 року, виконуючи бойове завдання в с. Білогорівка Луганської області.
Народився Микола Андрійович Байковський 18 грудня 1997 року в Теренцях. Був старшою дитиною в сім’ї. Мав ще двох молодших сестер – Тетяну і Софію. Ріс щирим, спокійним, добрим, турботливим. Як сільська дитина, завжди допомагав батькам по господарству, бавив свої сестричок, завжди турбувався про них.
Навчався у Дашинській неповній середній школі, повну середню освіту здобув у Хорошівській гімназії. Учителька Хорошівського ліцею №1 – раніше гімназії – Інна Турчин була класною керівницею у Миколи. Вона згадує: «Коля був спокійним, щирим, доброзичливим, завжди усміхався. В класі гарно спілкувався. Найбільше дружив із Іваном Зданівським. На превеликий жаль, вони обидва загинули від рук окупантів, захищаючи Україну і всіх нас. Це великий біль. Ми будемо завжди їх пам’ятати й завжди будемо вдячні за подвиг в ім’я Батьківщини».
Після закінчення школи Микола Байковський вступив до Головинського училища, де отримав професію токаря-газозварювальника. Працював на різних роботах та підприємствах. Останнє його місце роботи – підприємство «Ілона», що розташоване у Рудні Шляховій.
Найбільшою пристрастю молодого чоловіка була риболовля і мисливство. Він мав до цього особливий хист.
У 2017 році створив сім’ю з коханою Аделіною. Мали вони до початку повномасштабної війни двох діток. Алісочці зараз уже пішов сьомий рік, вона цьогоріч буде школяркою, Богданчику в жовтні буде чотири рочки. А маленька Емілі має всього два з половиною рочки, народилася вона за кордоном, де перебуває разом із мамою та братиком і сестричкою. Тато бачив наймолодшу дитину лише по інтернет-зв’язку. І тепер маленька донечка ніколи не знатиме, що таке татові обійми. Микола мріяв придбати власне житло, жити з люблячою родиною у мирній та вільній країні. Проте в життя мирних українців прийшов своїм кривавим чоботом російський ворог і зруйнував усі мрії і плани.
Другого листопада 2022 року Микола Байковський, не вагаючись, добровільно став на захист незалежності й цілісності рідної України.
Микола був вірним військовій присязі, з честю та гідністю виконував свій громадянський та військовий обов’язок – до останнього захищав Батьківщину, суверенітет та незалежність України. Був надійним побратимом, доброю, чесною, веселою, працьовитою людиною.
Служив у зенітно-ракетних військах у званні солдата на посаді стрільця-зенітника. У складі свого бойового підрозділу ніс службу на Донеччині, а пізніше – на Луганщині. Саме в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області понад рік тому він і загинув, разом із багатьма своїми побратимами, перебуваючи на контрольно-спостережному пункті, від жорстокого ворожого артилерійського обстрілу. Йому назавжди залишилося 25…
Рідним 16 червня повідомили про те, що солдат Микола Байковський зник безвісти. Упродовж тривалого часу батьки та рідні все-таки сподівалися на диво, на те, що він десь є живий. Адже всі чекали, що він мав прийти у відпустку 26 червня, щоб побачитися з рідними, друзями. Матуся Олена Йосипівна крізь сльози розповідає: «Я дуже сподівалася, що він живий. Тим більше, що часто Коля приходив до мене уві сні й говорив, щоб я вірила і чекала його. Проте і я, і батько, й сестра здавали проби ДНК. У травні цього року нам повідомили, що співпала перша проба, а 4-го липня – друга. Тому, на жаль, згасла остання надія…».
11-го липня відбулося поховання Героя Миколи Байковського. Попрощатися із загиблим прийшли рідні, близькі, друзі, військовослужбовці, представники влади, мешканці громади. Траурний кортеж із тілом Героя проїжджав через Хорошів у Дашинку, потім у Теренці. Скрізь його зустрічали земляки живим коридором із квітами та болем у серцях.
Заупокійну службу в Дашинській церкві відслужили священники УПЦ. На кладовищі слово мала староста округу Любов Шевченко. Вона нагадала присутнім основні біографічні відомості про загиблого, висловила щирі співчуття родині Героя та запевнила, що його подвиг в ім’я України назавжди залишиться в пам’яті й серцях земляків. Один військовий прочитав патріотичний вірш.
Поховали нашого воїна-захисника, Героя Миколу Байковського з усіма громадянськими і військовими почестями на кладовищі у рідному селі Теренці під траурні мелодії духового оркестру Хорошівського будинку культури.
Вічна пам’ять Воїну-Захиснику та всім, хто поклав життя за Україну!
Герої не вмирають!
Підготувала Світлана Федоренко
