По встеленій квітами дорозі повертався до рідної хати п’ятого серпня загиблий воїн-захисник, Герой Андрій Ігнатенко, наш земляк із с. Торчин Березівського старостинського округу Хорошіської територіальної громади.
У скорботі його проводжала родина, побратими, друзі, односельці, односкласники, вчителі, представники місцевої влади. Усі, у скорботі схиливши голови, молились за упокій його душі, щоб Господь прийняв його в Царство Небесне, де перебувають праведники. Герой віддав своє життя за Батьківщину, за Перемогу над ворогом і за мирне небо над Україною.
Заупокійна служба Божа відбувалася біля костелу в селі Торчин. Вона зібрала дуже багато людей, які спільно молилися біля домовини з тілом дорогої для всіх людини. Бо Андрій був прекрасним сином, люблячим чоловіком і батьком, братом, вірним другом, надійним товаришем, доброю людиною.
Священник закликав усіх молитися за загиблого воїна Андрія, це і буде нашою вдячністю за його служіння і його подвиг заради нас, в ім’я України.
Зі словами скорботи з приводу загибелі нашого земляка і воїна та співчуття найріднішим виступила староста Березівського округу Бернарда Багінська. Зокрема вона сказала:
-Сьогодні ми проводжаємо у в останню путь воїна десантно-штурмової бригади Збройних сил України Ігнатенка Андрія, який героїчно загинув 26 липня під Херсоном, захищаючи нашу землю від жорстокого ворога. Під час виконання бойового завдання він отримав поранення, несумісні із життям.
Андрій народився в 1978 році в багатодітній родині в селі Торчин. Він був шостою дитиною серед семи. Батьки прищепили Андрію любов до людей, до праці, до рідної землі і країни. Андрій навчався в Березівській дев’ятирічці, а повну загальну освіту здобув у Грушківській школі. Після строкової військової служби здобув професію тесляра-столяра в Житомирському будівельному технікумі. Він не цурався жодної роботи. Працював і будівельником, і на пилорамі. Останнім часом працював на Лезниківському кар’єрі.
У 2007 році Андрій зустрів свою довгождану другу половинку Наталію Ющенко. У них зростають чудові дітки – доня Даринка та син Владислав. Андрій завжди піклувався про свою родину, діток, про дім.
Він був добрим сином і братом, гарним товаришем, добрим, люблячим вірним чоловіком, прекрасним батьком. Його всі запам’ятають завжди усміхненим, спокійним, завжди готовим прийти всім на допомогу.
З глибоким сумом виступила вчителька Грушківської школи Людмила Малярчук, яка згадала про Андрія як спокійного і відповідального учня. Вона висловила ширі співчуття родині й сподівання, що діти, які втратили батька, завжди відчуватимуть турботу від держави, місцевої влади, громади, суспільства.
На кладовищі в с. Березівка, де знайшов останній спочинок загиблий Андрій Ігнатенко, свої співчуття та вдячність за подвиг герою висловив Микола Красуцький і закликав усіх підтримати родину Героя.
Виступив також один із побратимів загиблого воїна, який запевнив усіх, що Андрій був справжнім Героєм, сміливим, відважним, незламним, був вірним надійним другом і побратимом, дуже хорошим воїном. А ще військовий звернувся до всіх із проханням молитися за загиблих, а також за всіх тих воїнів, які нині на фронті боронять Батьківщину і кожного з нас. Він сказав, що молитва додає сил нашим захисникам і допомагає їм на всіх шляхах.
Ніколи не стихне біль утрати в серцях найрідніших. Проте пам’ять про Героя та його подвиг в ім’я Батьківщини завжди житиме в наших серцях. Діти завжди будуть пишатися своїм батьком. А ми всі будемо молитися, щоб Бог дарував нашому Герою вічне життя на небесах.
Герої не вмирають! Героям слава!
Підготувала Надія Панченко
