Знову трагічна і несподівана звістка увірвалася в Іршанську територіальну громаду, у села Полянку та Мелені.
«Уже третій листопад після широкомасштабного вторгнення. Третій листопад, коли ми не можемо просто бути щасливими, радіючи різнобарв’ю осені, тому що кровожерливий агресивний сусід уже 996 днів намагається знищити нашу країну. На щиті повертаються до рідного дому наші захисники», – такі слова говорив Володимир Кайдалов, ведучий церемоніалу поховання померлого Героя Михайла Яковчука.
Водій-електрик першого стрілецького взводу третьої стрілецької роти однієї з військових частин Збройних сил України Яковчук Михайло Михайлович помер 12 листопада. Сталося це внаслідок гострої сердечної недостатності під час виконання бійцем завдання за призначенням у пункті постійної дислокації військового підрозділу.
Війна залишила смертельний відбиток на здоров’ї нашого захисника.
Народився Михайло Яковчук 12 лютого 1968 року в селі Мелені, закінчив місцеву школу, здобув професію водія. Працював у місцевому колгоспі, потім в Іршанському ГЗК. До мобілізації трудився у ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат» на посаді машиніста насосних установок. Був сумлінним працівником.
Донька Ірина розповідає про свого батька: «Тато завжди був уважним до своїх дітей. Дуже любив онуків. У мене дві доньки і син. Із онуком він дуже любив ходити на риболовлю. Це було його хобі. Заняття, яким він захоплювався. І був дуже вправним рибалкою.
Тато любив людей, був веселим і компанійським. Дуже гарний господар, добра людина. Він був батьком не лише мені й моїм братам. Він став гарним батьком і для свого зятя, мого чоловіка. Нам його дуже не вистачатиме…»
До війська Михайло був мобілізований у перші дні повномасштабного вторгнення російської федерації – 25 лютого 2022 року. Служив у складі свого військового підрозділу на кордоні з Білоруссю. Службу ніс чесно, сумлінно виконував усі завдання. Був вірним товаришем і надійним плечем для своїх побратимів. Проте почало підводити здоров’я. Переніс серйозну операцію. За висновком медико-соціальної експертної комісії його готували до звільнення з військової служби за станом здоров’я.
Своє свідоме життя Михайло провів у селі Полянка, де був гарним мешканцем, привітним до людей, дбайливим батьком та добрим господарем. Він мав би ще жити та любити, але раптова і безжальна смерть вирвала його з життя. У померлого воїна залишилась вдовою дружина Ольга, а також сиротами діти: донька Ірина, сини Олексій та Володимир.
15 листопада родина, жителі села, численні побратими, представники громади прощалися із померлим Воїном-Захисником України Михайлом Яковчуком. Спочатку прощання відбувалося біля рідного дому Воїна в селі Полянка. Потім була урочиста церемонія прощання в центрі старостинського округу в селі Мелені. Тут до промови були запрошені Іршанський селищний голова Сергій Сахненко, староста Меленівського округу Ніна Грищенко, військовий Віктор – побратим і командир сина Михайла Яковчука – Олексія, який зараз теж служить на захисті України. Виступила також учителька-пенсіонерка, мешканка с. Мелені Ольга Антонюк.
Усі вони висловлювали глибокий жаль з приводу смерті жителя громади, українця, гідного громадянина і Захисника, а також говорили слова співчуття рідним померлого.
Відспівували Воїна Михайла в церкві у Меленях і поховали з усіма громадянськими і військовими почестями на місцевому кладовищі.
Усі присутні схилили голови в скорботі і віддали належну шану померлому Захиснику-Воїну.
Пам’ять про загиблих і померлих захисників України назавжди залишиться в серцях земляків, в історії визвольної боротьби України за Свободу і Незалежність.
Підготувала Надія Панченко
