Кандидат геолого-мінералогічних наук, «Відмінник розвідки надр», «Першовідкривач родовища», краєзнавець Василь Іванович Панченко належить до когорти вчених, які не лише збагатили геологічну науку теоретичними знаннями, але й сприяли практичному застосуванню геологічних досліджень у гірничо-добувній галузі промисловості. Гірничий інженер-геолог Василь Панченко 30 років трудового життя віддав підприємству з розвідки і дослідно-промислової розробки родовищ п’єзокварцової та каменесамоцвітної сировини надр Житомирської області.
Учений-практик Василь Панченко працював на 23-х родовищах корисних копалин колишнього СРСР й України. За час трудової діяльності від 1967 до 2013 року він написав наукові матеріали про результати пошуків, оцінки і розвідки покладів п’єзокварцової та гемологічної сировини в надрах України, Білорусі, Молдови. Метою статей стали геолого-економічні оцінки можливого промислового освоєння й використання в народному господарстві. Тематика публікацій ученого:
а) пегматити Волинського родовища (корисні копалини п’єзокварц, кварц для виготовлення спецскла, ювелірне, виробне і колекційне каміння) – 21 публікація;
б) гемологічні матеріали України – 45 публікацій, у т. ч. бурштин – 18;
в) інші корисні копалини – дві.
Мова публікацій: українська – 40; російська – 24; німецька, англійська – чотири.
Народився Василь Панченко 25 лютого 1936 року у селі Хмільна Канівського району Черкаської області. В автобіографії він писав: «Я народився … в родині священника, розстріляного в 1938 році. Пам’ятаю війну, тяжкі бої за канівський міст через Дніпро. Багато дітей загинули, майже кожна третя дитина отримала тяжкі поранення, добра половина дітей залишилась сиротами чи напівсиротами, в тому числі я і три мої молодші сестри».
У 1951 році вступив на навчання до Київського гірничого технікуму (геологічне відділення). Після закінчення двох курсів уся група геологів була переведена у Дніпропетровський гірничий технікум, який я закінчив у 1955 році. Під час навчання проходив виробничі практики: Каменськ-Шахтенська геолого-розвідувальна партія, РРФСР (Донецький басейн кам’яного вугілля); м. Карпінськ, Свердловська обл., Північний Урал (родовище бурого вугілля); Кіровоградська область, (Байдаківське буровугільне родовище). Після закінчення навчання працював техніком-геологом з розвідки Гайського родовища поліметалів Південно-Уральського геологічного управління (Оренбурзька обл.).
У жовтні 1955 року призваний до лав радянської армії. Після закінчення служби (серпень 1958 р.) вступив до Дніпропетровського гірничого інституту. Під час виробничих практик працював на родовищах поліметалів Тянь-Шаню: Кастекська ГРП Алма-Атинської ГРЕ Південно-Казахстанського геологічного управління та Джунгарська ГРЕ м. Текелі (Казахська РСР). Навчальний заклад закінчив у липні 1963 року за спеціалізацією «гірничий інженер-геолог» та отримав направлення у Житомирську область в експедицію №116, що базувалась в смт Володарськ-Волинський. В експедиції, згодом руднику «Волинський», виробниче об’єднання «Західкварцсамоцвіти», Василь Панченко пропрацював 30 років. Він обіймав посади від геолога партії №26 і начальника тематичної (дослідно-методичної) партії до головного геолога геолого-пошукової партії і начальника геологічного відділу.
Вивчення та дослідження Волинського родовища Житомирщини сприяло розвитку таланту вченого. Науковий доробок Василя Івановича величезний. Він надрукував 52 наукові, науково-освітні та науково-технічні праці на відкриті і закриті теми. Статті виходили у видавництвах: «Известия высших учебных заведений», «Геология и разведка», «Доклады Академии наук СССР», «Мінеральні ресурси України», «Географічна енциклопедія України», «Праці дослідників Волині», «Mineralien Magazine “Lapis”». У 1972 році вчений захистив кандидатську дисертацію на тему: «Обґрунтування раціональної методики розвідки і оцінки запасів пегматитів камерного типу».
Час написання праць науковець умовно поділив на три періоди (відповідно до головних завдань підприємства).
Перший період: 1967-1975 роки. Рудник «Волинський»:
а) пошук і розвідка пегматитів Волинського родовища та видобуток із них кварцу, придатного для виготовлення скла спеціального призначення, ювелірного, виробного і колекційного каміння;
б) вивчення геологічної будови, мінерального складу, геолого-гірничих умов залягання камерних пегматитів на глибинах до 100 м для можливого видобутку корисних копалин у майбутньому. Отримані результати слугували основою розробки раціональної методики пошуку, оцінки, розвідки пегматитів і видобутку корисних копалин із них підземними виробками. Співавтори публікацій – кандидати геолого-мінералогічних наук, працівники підприємства В. Клочков, Веніамін Булгаков та інші.
Другий період: 1980-1995 роки.
Виробниче об’єднання «Західкварцсамоцвіти» було організоване на базі рудника «Волинський» із завданням пошуку, оцінки, розвідки із дослідно-промисловою розробкою покладів і родовищ кварцової і каменесамоцвітної (гемологічної) сировини в надрах Української РСР, Білоруської РСР і Молдавської РСР. Переробка каміння відбувалася в цехах підприємства. Головне завдання геологічної служби: суттєве розширення території та обсягів геологорозвідувальних робіт; перелік копалин, детальне вивчення їх покладів та родовищ кварцової, ювелірної і колекційної сировини, декоративного каміння, пегматитів Волинського родовища до 200 м глибини. Підготовлені родовища і поклади для видобутку бурштину, габро, лабрадориту, пірофіліту, мармурового оніксу, опалу.
На балансі об’єднання було 12 родовищ, 9 із яких розроблялись. Поклади жильного кварцу, смарагду, бурштину вивчені з детальністю проведення їх розвідки та метою можливого промислового освоєння. Такі роботи на покладах у геологічних умовах України проводились уперше, досвіду і методик проведення геологорозвідувальних робіт постадійно і видобутку не було.
Не було і методик геолого-економічної оцінки покладів і родовищ копалин, що освоювались об’єднанням. Вирішення цих завдань стали темами більшості публікацій та закритих звітів цього періоду. Співавтори праць – геологи ВО «Західкварцсамоцвіти», кандидати геолого-мінералогічних наук, Веніамін Булгаков, Ігор Кошіль, провідні спеціалісти Іван Василишин та працівники вищих науково-дослідних і наукових організацій, професори Володимир Павлишин, Віктор Квасниця та інші.
Третій період: 2003–2013 роки.
Припинення діяльності ВО «Західкварцсамоцвіти». Теми публікацій присвячувались переважно результатам обробки відкритих фактичних даних попередніх робіт із вивчення надр. Частина публікацій присвячена сферам використання гемологічних матеріалів (як біблійне каміння, в медицині та інших сферах народного господарства). Проведено попередній аналіз результатів уже виконаних робіт для розробки інструкцій і методичних рекомендацій покладів жильного кварцу України, пегматитів Волинського родовища до 200 м глибини, бурштину Прип’ятського басейну.
Вагомим здобутком науковця Василя Панченка стало відкриття Клесівського родовища бурштину в Україні. Від 1979 до 1990 р. над відкриттям, розвідкою, дослідною розробкою родовища та затвердженням запасів працювали геологи ВАТ «Кварцсамоцвіти» – Василь Панченко, Іван Василишин, Тетяна Бурлакова та інші. Рішенням колегії Міністерства геології СРСР від 25 грудня 1991 року Василь Панченко нагороджений дипломом «Першовідкривач родовища» та нагрудним знаком. Темі мінералу бурштину вчений присвятив ряд публікацій: «Бурштиновий розсип на Волині» у співавторстві з Борисом Срєбродольським, 1981 р.; «Бурштин Волині» у співавторстві з Віктором Квасницею, 1982 р.; «Методи пошуків і оцінка родовищ бурштину на території України і Білорусії», у співавторстві з Іваном Василишиним, 1982 р. Його стаття «Клесівське родовище янтарю» увійшла до другого тому «Географічної енциклопедії України».
Василь Панченко приділяв багато часу історичному краєзнавству. Його дослідження про історію Волинського родовища, інші краєзнавчі розвідки є зразком любові до рідного Полісся та пошана тим геологам, які стояли біля витоків становлення геологічної галузі у Житомирській області. Велика заслуга вченого у становленні Державної установи «Музей коштовного і декоративного каміння». Він не лише дбав про розбудову, розширення і поповнення зразками (експонатами) мінералогічного музею підприємства, але сприяв проведенню республіканських, всесоюзних і світових симпозіумів та екскурсій на високому науковому й організаційному рівні. Помер Василь Іванович Панченко 3 квітня 2019 року, похований у селищі Хорошів, проте його ім’я та праця залишилися в історії селища, громади та геологічної галузі України. На надгробній плиті видатного геолога згідно із його заповітом викарбувано: «Моє серце знаходиться в надрах Волині».
Олександр Голяченко, краєзнавець
