20 жовтня — Всеукраїнський день боротьби із раком молочної залози

Упродовж жовтня в усьому світі проходять акції та інформаційні кампанії, покликані привернути увагу до проблеми діагностики і лікування захворювання на рак молочної залози. Це захворювання є найпоширенішим онкологічним захворювання серед жінок. Щороку понад пів мільйона жінок у всьому світі помирає через цю недугу. Однак хворіють на рак грудей і чоловіки.

Кожній четвертій жінці рак грудей діагностують уже на ІІІ-ІV стадії, коли ефективність лікування значно знижується.

Важливо пам’ятати: рак виліковний за умови його виявлення на І стадії у 95% жінок, на ІІ стадії – у 80%, на ІІІ стадії – у 50% жінок. Рак молочної залози на ранніх стадіях має безсимптомний перебіг і не завдає болю. Проте привернути увагу повинні дуже хворобливі місячні або болі в молочних залозах. Обов’язково консультуйтеся зі своїм лікарем щодо того, як часто потрібно проходити профілактичні огляди – це залежить від віку та факторів ризику, які можуть вплинути на розвиток раку.

Усім жінкам старшим 20 років також варто щомісяця самостійно обстежувати молочні залози. У разі будь-яких змін у молочних залозах негайно зверніться до свого лікаря! Головна причина високої смертності – пізня діагностика. Медики в черговий раз звертають увагу, що рак молочної залози – це захворювання, яке добре контролюється, піддається лікуванню, а за умови ранньої діагностики виліковується на 100%.

Жінки, що почули діагноз рак молочної залози, та їхні родичі по-різному реагують та проходять нелегкий шлях лікування. Ніхто не хоче зайвий раз згадувати та говорити, адже це боляче і страшно. Ми розповімо вам кілька реальних історій, змінивши імена героїнь.

Моя мама померла від раку

– Коли поставили діагноз рак молочної залози мамі було 47. Вона сама тоді виявила «якусь ґульку» на грудях. Нас запевнили, що все під контролем, і ми почали курс хіміотерапії. Результат був помітним, пухлина зменшилась, проте операція все ж була невідворотною. Після операції знову «хімія» та опромінення. Мамі дали тоді другу групу інвалідності на два роки. І приблизно стільки ж ми жили щасливо. Їздили на перевірку, все було добре. А потім мамі почало боліти під правою молочною залозою. Звичайно, зробили УЗД. У грудях нічого не виявили, а от у печінці вже були метастази. Як так сталось, що цього раніше ніхто не бачив? Невідомо.

І знову чергова хіміотерапія. Як мама погано її переносила! Вона дуже не хотіла її приймати. Як болісно вона сприйняла чергову втрату волосся. Проте дозволити собі курс хіміотерапії, після якої волосся лишається, ми не могли. Черговий огляд показав, що метастази зарубцювалися, та біль не зникав. Чергова доза «хімії» попекла мамі всі всередині. Вона тиждень не могла говорити та їсти повноцінно. Стан поступово покращився, ми відсвяткували навіть 50-річчя. Проте все повернулося знову. Біль, лікарня, гормони, «хімія»…  Потім нам сказали, що лікування вже не має сенсу, і… морфій… Ми дали мамі його лише раз… Вона померла. – розповіла Галина М.

А я могла і не бути оперованою

– Мені було 20. Я вже чотири роки зустрічалась із хлопцем, стосунки були досить серйозними. У гінеколога на огляді я була щороку, проте ніхто і ніколи нічого у мене не знаходив, аж поки я сама не виявила вже чимале ущільнення. Звернулась до мамолога. Лікування тривало 8 місяців, проте результату не було. Пропонували мені народити дитину. Моя пухлина була доброякісною і під час лактації вона могла зникнути. Та хлопець мій не наважився на такий серйозний крок. І мені довелось іти на операцію.

Знаєте, ті, що бачать мій шрам, часто кажуть що він страшний, як неякісно все зроблено… Проте я щаслива, що все минулося. Я дуже боюся повторення, – поділилася Анастасія Д.

Малюнок Аріни Чумакової

Хворим потрібна підтримка і розуміння

– Моїй тітці було за 50. Після обстеження одразу сказали оперувати, бо лікувати було вже пізно. Вона не хотіла. Ніби відчувала, що вже нічого не допоможе. Проте погодилась. Після операції їй видавали спеціальні бюстгальтери, навіть купальники. Та це не тішило її зовсім. Вона дуже переймалася тим, який страшний шрам залишився після операції. Соромилась себе, не могла прийняти. Невдовзі на обстеженні запідозрили рецидив. Перевіряли іншу молочну залозу, довелось видаляти і другу. Психологічно це були нестерпні муки для тітки. Вона легше переживала курс хіміотерапії, аніж саме відчуття того, що вона не має грудей. Ми водили її до психолога, це, до речі, допомагало. Після другої операції вона прожила ще 17 років, – розповіла Катерина І.

Історія у кожного своя. Проте вкотре нагадуємо, що саме своєчасна діагностика раку грудей має першорядне значення і значно підвищує шанси на успішне лікування!

Будьте уважні до себе! Бережіть своє здоров’я! Бережіть життя!

Любов Дем’янчук