Видатний педагог, вчитель фізичної культури Топорищенської загальноосвітньої школи Мирон Сапінський 30 вересня відзначив своє славне 90-ліття. Він – людина, яка все життя дуже відповідально й добросовісно, а головне – результативно працювала і займалась улюбленою справою. Упродовж багатьох десятиліть Мирон Володимирович віддавав усього себе учням – виховував любов до фізичної культури і спорту, прищеплював бійцівський характер, гартував їх фізично і духовно. Діти завжди бачили перед собою невтомного наставника – працелюбного, справедливого, завзятого, відповідального. Вони поважали його й любили, бо він із повагою і любов’ю ставився до своїх вихованців, підтримував у випробуваннях, наставляв, навчав, брав на себе відповідальність за життя і здоров’я десятків учнів, був у всьому для них прикладом.
До сьогодні його вихованці вдячні своєму вчителю за його невтомну працю, за талант педагога і спортсмена, тренера з багатьох видів спорту.
Народився Мирон Володимирович в селі Гуків Чемеровецького району Хмельницької області 30 вересня 1934 року в селянській сім’ї. Закінчив середню школу і вступив до Кам’янець-Подільського педінституту на факультет фізичного виховання. Його батько загинув на фронті Другої світової війни. Мама тяжко працювала в колгоспі на трудодні. Вона не мала змоги допомагати сину, підтримувати його матеріально під час навчання. Тому Мирон вдень навчався, а вечорами працював.
Після закінчення навчання його направили працювати у школу в Народичах, потім доля закинула на Тернопільщину, де він теж кілька років був шкільним учителем фізкультури.
А з вересня 1961 по 2001 роки постійно працював у Топорищенській середній школі вчителем фізичного виховання. З перших днів роботи в Топорищах Мирон Володимирович запровадив у школі секції з волейболу, футболу, спортивної гімнастики, легкої атлетики, настільного тенісу, вільної боротьби. У Мирона Сапінського всі діти в школі активно займалися спортом: щодня зарядка, спортивні ігри, плавання, велогонка, лижі, інші активності. Ніхто не сидів на лавці, ніхто не хворів.
Робочий день у вчителя розпочинався з ранкової гімнастики для учнів, потім уроки з 9-ї до 15-ї години. А з 18-ї до 22-ї години щодня він проводив заняття спортивних секцій із різних видів спорту. Це було шалене навантаження. А він ще мав родину, дітей, різні домашні справи. Усе треба було встигати. І в нього виходило.
Така наполеглива системна напружена праця дала свої результати. Перший професійний успіх прийшов у 1962-му році. Учень Леонід Сорочинський став чемпіоном області й учасником республіканських змагань із легкої атлетики з бігу на 100 метрів. Через п’ять років учениця школи Ніна Сич стала чемпіонкою області і призеркою України з легкої атлетики. У цьому ж, 1967-му, році шкільна баскетбольна команда хлопців виграла чемпіонат Житомирської області й стала учасницею республіканських змагань, виборовши четверте місце. У 1978-1979 роках шкільна баскетбольна команда дівчат стала переможницею в чемпіонаті області. У 1995-1996 роках баскетбольна команда дівчат теж здобула перемогу в чемпіонаті області, а також стала володаркою Кубка області з баскетболу.
Голова ФСК «Спартак» із Хорошева, арбітр і спортсмен із багаторічним стажем Петро Ющенко так розповів про нашого ювіляра: «Мирон Володимирович – дуже висококваліфікований спеціаліст у спорті. Підготовлені ним команди багато разів були призерами районних і обласних змагань із волейболу, баскетболу, гідно представляли область на всеукраїнських турнірах. Його вихованці досягали високих особистих результатів у районних, обласних і республіканських змаганнях. Особливо з легкої атлетики. Він виховав багато спортсменів. Мирон Володимирович дуже часто був головою різних районних спортивних змагань. З ним було легко працювати. Це чесна, порядна, відповідальна людина. Зичу йому й надалі активного довголіття».
За багаторічну сумлінну працю вчитель Мирон Сапінський був багаторазово нагороджений грамотами та дипломами різних рівнів. Він удостоєний звання «Відмінник народної освіти», нагороджений медаллю «Ветеран праці».
Мирон Володимирович спільно з дружиною Любов’ю Василівною виховали двох власних дітей, має він уже п’ятьох онуків. Незважаючи на всі труднощі життєві і втрати, продовжує бути оптимістом і любити життя.
Він уже давно на заслуженому відпочинку. Маючи досить поважний вік, і сьогодні активний, бадьорий, цікавиться життям села, громади, вболіває за долю України.
Шанованого жителя громади й Топорищенсього старостинського округу в день славного ювілею привітали його колектив рідного навчального закладу-ліцею на чолі зі Світланою Зубрицькою, колишні учні, а тепер активні жителі громади на чолі зі старостою Наталією Гузь. Зокрема Наталія Анатоліївна сказала: «Ми щиро дякуємо нашому улюбленому вчителю за самовіддану невтомну працю, зичимо йому міцного здоров’я, щасливого довголіття. Бажаємо в теплому колі родини та своїх учнів зустріти Перемогу України над окупантами, побачити відбудову і розквіт своєї держави».
Підготувала Надія Панченко
