«Із Вовчиком ми народилися в одному селі Топорище, ходили в один клас, сиділи за однією партою. Він був лідером у класі. Завдяки його розуму та неймовірній харизмі ми завжди були переможцями олімпіад, спортивних змагань, військових зборів. А які театральні постановки та концерти ми робили! Гарний друг дитинства, хороший товариш у школі та зразковий військовий, що підтвердив і його командир, він не міг бути інакшим, адже це наш Вовчик!» – так із болем у голосі говорила на похороні свого однокласника Оксана Шахрай. І вже із цих слів можна сказати, що Володимир Беляк був дуже гідною людиною ще з дитинства. Проте йому, на жаль, судилося поповнити лави українського Небесного Війська. Його життя було коротким, та він пройшов його гідно і загинув за свободу і незалежність своєї Батьківщини – України.
Беляк Володимир Григорович народився 26 червня 1979 року в багатодітній сільській родині. Був п’ятою, наймолодшою дитиною. Вихований у постійній праці по господарству і в городі. Був дуже гарним учнем Топорищенського загальноосвітнього закладу. Після його закінчення вступив до Київського національного університету імені Тараса Шевченка, здобув вищу освіту і диплом геолога. Працював у Києві в міжнародному виставковому центрі «Київ Експо Плаза» системним адміністратором.
Дружина Володимира Майя розповіла, що познайомилися вони під час роботи у виставковому центрі. Так і поєднали свої долі. Народилися у них два синочки – Володимир у 2008 році та Тимофій у 2016-му. Сім’я була щасливою, бо будувалася на коханні і взаємній повазі. Дітки і дружина були для Володимира на першому місці.
«У колективі Володю любили і поважали, бо він був висококласним спеціалістом в ІТ сфері та як людина – дуже товариським, щирим, чесним, безвідмовним», – розповідає Майя Анатоліївна.
Коли у 2018 році виставковий центр «Київ Експо Плаза» закрили, то подружжя перейшло працювати в «Київський Міжнародний Контрактний Ярмарок», який теж займається організацією виставок. Проте у 2022 році Володимира мобілізували до війська. І його служба в Силах Оборони була пов’язана теж із комп’ютерними технологіями.
Матрос Володимир Беляк служив оператором радіолокаційної станції радіолокаційного взводу батареї управління та артилерійської розвідки однієї з військових частин морської піхоти Сил Оборони. Був призваний по загальній мобілізації 15 вересня 2022 року другим відділом Житомирського РТЦК та СП. Участь у бойових діях брав із 5 грудня цього ж року. Служив на складних напрямках у «гарячих» точках, де відбувалися особливо тяжкі бої. Зокрема, на Донеччині в районах населених пунктів Авдіївка, Покровське, Опитне, Сєвєрне, Водяне, а також на Запорізькому напрямку.
У 2023 році отримав статус учасника бойових дій.
Героїчно загинув наш земляк 2 травня 2024 року, виконуючи бойове завдання біля населеного пункту Львове Херсонської області, внаслідок отриманих поранень, несумісних із життям, у результаті удару FPV-дрона з боку противника.
Зустрічали люди траурний кортеж із тілом Героя Володимира Беляка в селищі Немішаєве на Київщині, де він проживав із родиною на малій батьківщині своєї дружини, живим коридором, вклоняючись йому за подвиг в ім’я життя. Поховали загиблого Воїна-Захисника з усіма громадянськими і військовими почестями недалеко від місця його проживання, на кладовищі в селі Микуличі на Алеї Героїв.
Ми віримо, що його дух завжди буде з нами, що його приклад і героїзм будуть надихати нас у боротьбі за мир та свободу. Пам’ять про нього залишиться в серцях земляків назавжди.
Схиляємо голови у скорботі разом із рідними та висловлюємо їм наші щирі співчуття.
Серце загиблого Воїна зупинилось, але Герої не вмирають!
Підготувала Світлана Федоренко
