Понад чотири місяці українські воїни героїчно дають відсіч «другій» армії світу. Щодня кривава жорстока війна збирає свій страшний «урожай» із життів кращих українських синів і дочок. 20 квітня від масованого артилерійського обстрілу на Харківщині загинув наш земляк, уродженець Нової Борової – сержант Троценко Юрій Анатолійович, житель села Іванівка Ушомирської територіальної громади Коростенського району. Він був люблячим сином, братом, турботливим чоловіком і батьком, надійним товаришем, патріотом України.
Народився Юрій Троценко 22 липня 1973 року в Новій Боровій, навчався у середній школі №2. Класною керівницею у його класі була Олена Вдовенко. Ось що вчителька про нього згадує: «Юра був добрим, щирим, безкорисливим, вихованим учнем. Дуже любив свою маму й молодшу сестричку. Певні обставини змусили його доволі рано взяти відповідальність за родину. Не пам’ятаю жодного випадку, щоб Юрко когось образив або комусь сказав погані слова. Він був спокійною дитиною. Ніколи не помічала в ньому ні задиркуватості, ні пихатості. Згадую його тільки з позитивної сторони. Хлопці у класі його любили, адже був товариським. Завжди намагався усім допомогти: чи то однокласникам, чи сусідам. Якось зустрілися з ним два роки тому, він був заклопотаний, у нього з’явилася сивина. Було трохи дивно, що мої учні стають сивочолі. Я запитала: «Як твої справи, Юрко?» Він відповів: «Дуже добре. Працюю, забезпечую родину». Попри усі негаразди не полишав дітей й всіляко їм допомагав і підтримував. Упродовж свого життя турбувався про матір, яка давно хворіє. У скрутну хвилину він завжди міг підставити своє надійне плече. Знаю, що Юрі було нелегко, але, попри усі труднощі, він залишався врівноваженим. Завжди гарно товаришував із однокласниками».
Юрій не міг залишитися осторонь великої біди, що спіткала Україну. Сьомого квітня був мобілізований до лав Збройних сил України. Сумлінно служив сапером відділення розмінування інженерно-дорожнього взводу інженерно-технічної роти групи інженерного забезпечення військової частини ЗСУ. Був вірним військовій присязі. У сповіщенні, яке отримала родина, зазначено: «За час проходження військової служби зарекомендував себе з позитивної сторони. Функціональні обов’язки виконував відмінно, користувався авторитетом серед колег та підлеглих. Намагався підтримувати високий моральний дух у підрозділі, виявляв турботу про оточуючих. Був здатний критично оцінювати свою діяльність, стійко переносив інтенсивні навантаження».
Побратими відгукуються про нього дуже позитивно. Юрій був вправним бійцем, надійним, вмотивованим. Товариші по зброї його поважали і шанували.
Хоронили Героя Юрія Троценка 27 червня у селі Іванівка Коростенського району, де він проживав із родиною. Попрощатися з воїном прийшли рідні, бойові побратими, однокласники, друзі, жителі Нової Борової та односельці. Траурну процесію присутні зустрічали на колінах зі сльозами на очах.
На церемонії прощання слова співчуття й подяки рідним загиблого висловив депутат Новоборівської селищної ради, однокласник та товариш Віктор Червінський. Він зачитав присутнім листа про Юрія, якого написала класна керівниця Олена Вдовенко.
Однокласники згадували Юрія як щирого й вірного товариша. Він був творчим і непосидючим. Мав хист до техніки, лагодив усю шкільну музичну апаратуру. Захоплювався музикою.
Навіки туга й біль переповнюють серця матері, сестри, дружини, доньок, друзів, односельців від утрати світлої й доброї людини, яким був Юрій.
Вічна пам’ять Герою! Герої не вмирають!
Підготувала Ірина Сівінська
