У селі Фасова Новоборівської територіальної громади 10 березня попрощалися із 23-річним Героєм, захисником України Павлом Сергійовичем Андрєєвим. Він отримав тяжкі поранення під час виконання бойового завдання і помер у шпиталі.
Зустрічали Героя земляки при в’їзді в село Фасова живим коридором із квітами та проводили траурною ходою до рідної домівки.
Біля будинку полеглого солдата відбулася заупокійна молитва, яку провели три священники Православної церкви України.
У центрі села біля будинку культури відбулося урочисте вшанування Героя і його подвигу в ім’я України. Із промовою тут виступив Новоборівський селищний голова Григорій Рудюк. Зокрема він сказав: «За волю і незалежність нашої держави, за майбутнє прийдешніх поколінь українців віддав найдорожче, що має людина, своє життя, Андрєєв Павло Сергійович. Він народився 24 травня 2000 року в селі Фасова. У 2007 році пішов у 1-й клас Фасівської дев’ятирічки. Павло із дитинства зазнав тяжкої втрати – загинув його молодший братик і померла мама. Бабуся, Ольга Федорівна Андрєєва, взяла двох неповнолітніх онуків під опіку й постійно піклувалася про них. Павло закінчив місцеву дев’ятирічку і продовжив навчання у Топорищенському навчально-виховному комплексі. Він брав активну участь у житті школи, користувався авторитетом серед товаришів.
Після школи хлопець вступив на навчання до Житомирського агроекологічного університету, провчився два курси і восени 2021 року підписав контракт та пішов служити в Збройні сили України. Юнак не встиг знайти кохання всього життя, не побачив сімейного щастя, не народив діток – усе перекреслила війна.
Після повномасштабного вторгнення Павло у складі свого підрозділу захищав Київ, служив у Чорнобилі. Пізніше воював під Ізюмом на Харківщині, Бахмутському напрямку на Донеччині. Весь час у складних гарячих точках фронту.
Першого березня 2024 року в результаті авіаудару противника в районі населеного пункту Катеринівка Донецької області він отримав тяжкі поранення. Його евакуювали в лікарню ім. Мечнікова у місті Дніпрі. Проте п’ятого березня від отриманих поранень він помер.
Громада збідніла ще на одну чудову, молоду та життєрадісну людину. У пам’яті жителів громади, у їхніх серцях і душах вічно житиме його подвиг».
Добрі слова про свого загиблого учня мовила вчителька Топорищенського ліцею, його класна керівниця Оксана Годлевська: «Павлик у школі був спокійним, урівноваженим, слухняним. Завжди сумлінно виконував доручення, брав активну участь у всіх заходах і трудових десантах. Був працелюбним. Із шкільних предметів найбільше полюбляв історію. Кілька місяців тому він за гарну службу був заохочений відпусткою і приїздив додому. Нам було дуже приємно, що Павло прийшов у ліцей, відвідав учителів, керівництво закладу, цікавився нашими справами. Ми дуже раді були його бачити. І його загибель – для нас великий біль».
Однокласниця Павла Анастасія Колесник із болем згадувала, що він був старанним учнем, добрим товаришем, активним у всіх шкільних справах. «Це була світла, добра людина… Дуже шкода, що війна забирає найкращих», – сказала вона.
Потім траурна процесія під сумні мелодії у виконанні духового оркестру Хорошівського будинку культури вирушила на кладовище в селі Фасова. Тут поховали Героя Павла Андрєєва з усіма громадянськими і військовими почестями поряд із могилами Героїв, його односельців, братів Олександра та Руслана Кириловичів.
Від Новоборівської селищної ради був організований під’їзд, аби всі, хто побажав, могли взяти участь у поховальних заходах, віддати останні почесті загиблому Герою.
Солдат, стрілець-зенітник другої зенітно-ракетної батареї, ракетно-зенітного артилерійського дивізіону Павло Андрєєв мав посвідчення учасника бойових дій і відповідний нагрудний знак. За сумлінну службу, зразкове виконання військових обов’язків мав нагороди: відзнаку Президента «За оборону України», медаль «За хоробрість у бою».
Він багато зробив для Батьківщини: віддав за Україну найцінніше – власне життя. Й Україна-мати його не забуде. Завжди пам’ятатимуть про його подвиг земляки. Ім’я Павла Андрєєва уже навічно вписане в історію визвольної боротьби нашої держави.
Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
