«Уклін тобі, юначе золотий, Який поклав життя за Україну, Ти в грізний час, для неї не простий, Пішов на бій, як і належить сину…» – такими словами розпочався мітинг ушанування загиблого Героя, воїна-захисника Олександра Петровича Яковенка, який відбувся 23 січня.
Олександр був призваний на військову службу 22 жовтня 2022 року. Служив солдатом, стрільцем-снайпером. Вірно ніс свою ратну службу, був надійним товаришем для побратимів, старанним і дисциплінованим бійцем. У складі свого військового підрозділу він перебував на Луганщині, виконував бойове завдання із захисту територіальної цілісності України, звільнення окупованих московитами земель нашої держави. Проте підступний ворог наніс нашому земляку тяжкі поранення. Сталося це поблизу населеного пункту Кремінна Сєвєродонецького району. Він був евакуйований із поля бою і доставлений у медичний заклад. Усі зусилля медиків, на жаль, були безуспішними. Рани виявилися несумісними із життям . Помер наш Герой від отриманих поранень 15 січня. Він став частиною Небесного Воїнства і звідти охороняє усіх нас.
Народився Олександр 5 лютого 1996 року в сім’ї простих робітників. Мама Наталія Анатоліївна віддала всю себе вихованню сина. Хлопець ріс чуйною, працьовитою дитиною. Навчався в Хорошівському навчально-виховному комплексі №1 (нині ліцей №2). Після здобуття повної загальної середньої освіти вступив до Житомирського ліцею №5 і здобув там спеціальності електрогазозварювальника та водія категорій «В» і «С». Працював у Хорошівському житлово-комунальному підприємстві, а пізніше – в приватному підприємстві «Кванта-ЛЧ».
Із липня 2019 року по вересень 2022-го був охоронником у житловому комплексі «Галактика» в Києві. Заслужив повагу і вдячність жителів цього комплексу за старанність у праці та привітність у спілкуванні.
Олександр був серцем у родині та компанії друзів. Завжди усміхнений, готовий прийти на допомогу. Люди і колеги характеризують його як порядну людину й надійного працівника. Як представник сучасної молоді він був уособленням позитивних змін у нашій державі.
В рідному домі Олександра заупокійну службу провів настоятель Свято-Андріївського храму в Хорошеві о. Петро. Родина, друзі уся громада із сердечним болем прощалася з Героєм. Від хати до центральної площі селища і аж до околиць похоронну процесію зустрічали живим коридором на колінах, віддаючи останні почесті й шану загиблому захиснику України.
Біля пам’ятника Тарасу Шевченку на центральній площі Хорошева відбувся мітинг вшанування загиблого Героя. Сотні людей взяли у ньому участь. Присутні оплакували тяжку втрату, молилися за упокій душі Героя, який віддав своє життя за Україну і за кожного з нас. На домовину під мелодію «Плине кача» лягли оберемки квітів, скроплених сльозами.
Зі словами співчуття родині та скорботи через втрату молодого жителя громади, Героя-захисника України виступив Хорошівський селищний голова Володимир Столярчук. Йому особливо тяжко було говорити, бо він знав Олександра з дитинства. Зокрема, звертаючись до матері загиблого воїна, він сказав:
«Ви виростили справжнього патріота і справжнього чоловіка. Я дякую Вам за виховання сина. Сьогодні на Україну насунувся російський морок. Проте якою б не була ця пітьма – все рівно її проб’є світло. Сонце України сходить. Перемога буде за нами! Кріпіться, Ваш син – Герой, а Герої не вмирають! Слава Героям! Слава Україні!»
Від військових слово мав капітан Олександр Безпалюк: «Дуже би хотілося, щоб ми тут зібралися із приводу весілля, свята, щоб на очах у всіх були сльози щастя, радості. Але ми вже вкотре збираємося, аби провести героїв-захисників в останню путь, бо на нашу землю росія принесла криваву війну. А Олександр Яковенко як справжній син і патріот Батьківщини пішов захищати свою державу, нас із вами, своїх рідних. І віддав найдорожче – власне життя. Царство йому Небесне і вічна пам’ять, а батькам – уклін за такого сина».
Вчителька, класна керівниця Олександра Катерина Мельник із душевним болем розповіла:
«Для мене загибель Саші – це страшна трагедія, шок. Правду кажуть, що ми втрачаємо найкращих. Сьогодні хочу згадати, яким був наш Саша, – вихованим, добрим, працьовитим, дисциплінованим, уважним до дітей і до вчителів. Запам’ятався тим, що завжди привітається, щиро усміхнеться. Він мав добре і щире серце. Усіх любив. Тому і став на захист Батьківщини. Він виконав обов’язок перед країною, перед рідним народом сповна. Він Герой. Ми пам’ятатимемо його завжди».
Духовий оркестр Хорошівського будинку культури супроводжував скорботну останню дорогу загиблого Героя. Поховали нашого дорогого земляка з усіма військовими і громадянськими почестями на місцевому кладовищі. Хай Господь упокоїть душу Олександра в Царстві Небесному, бо він звершив свій подвиг з великої любові до України і до всіх нас.
Просимо Бога, щоб пам’ять усіх загиблих на цій війні згуртувала нас, живих, дала силу і волю, мудрість і наснагу на змінення і збереження власної держави на власній землі.
Дякуємо всім нашим воїнам! Боротьба триває, і ми обов’язково переможемо, бо Правда на нашій стороні.
Герої не вмирають! Вони житимуть у наших серцях!
Підготувала Надія Панченко
