Голокост – це переслідування і масове знищення євреїв, а також представників інших етнічних і соціальних спільнот, яке здійснювали німецькі нацисти та їхні союзники під час Другої світової війни. Під час Голокосту було вбито близько 6 мільйонів євреїв, що становить приблизно третину всього єврейського населення світу.
День пам’яті жертв Голокосту був встановлений Генеральною Асамблеєю ООН від 1 листопада 2005 року. Україна також брала участь у підписанні документа. Жертв Голокосту щороку згадують 27 січня.
У книзі нашого земляка, краєзнавця Ігоря Цвіри «Життя, обпалене війною. Краєзнавче дослідження подій у Володарськ-Волинському районі під час Великої Вітчизняної війни», що вийшла друком 2010 року, є інформація про факт масового вбивства євреїв, які проживали у нашому селищі під час його окупації німецькими нацистами.
Наводимо уривок із цієї книги:
«Велику дослідницьку роботу провів краєзнавець Олександр Голяченко, а результатом роботи стала стаття «Горошківський холокост», надрукована в районній газеті «Прапор». Ось декілька наведених у ній фактів. Так, Раїса Фурман свідчить, що перші розстріли євреїв, комуністів та активістів були вчинені біля рову Кутузівського парку ще на самому початку окупації. Янкелю Лимоннику, якому тоді виповнилося 70 років, дивом вдалося врятуватись і в сутінках вибратись із могили. Вересень 1941 року став найкривавішим у цій історії. Місцем масового вбивства стала північно-західна околиця Володарськ-Волинського, ліворуч від дороги, що на Дашинку. По вулиці райцентру рухалася скорботна колона зі старих, дітей, жінок із немовлятами на руках. Усі здогадувалися, куди їх ведуть. О.Я. Шевчук свідчить: «Чоловіків змусили викопати глибоку яму-могилу. Під час одного із розстрілів чорнява молода жінка благала не вбивати, бо вона ж вчителька і ні в чому не винна. Щоб не було паніки серед приречених, поліцаї їй першій вкоротили життя. Щоб економити патрони, хворих і літніх людей кололи багнетами і ще живими кидали в це людське місиво. Нарциза Іванівна Гусаківська разом із мамою в цю пору йшла з с. Іванівки до райцентру. На місці страти вона побачила жахливу картину, як із землі виглядала голова вбитої жінки з довгим чорнявим волоссям, вона тримала на руках вбите немовля. Навколо на полі були розкидані шматки одягу, взуття, іграшки. Вже у післявоєнний час останки вбитих земляків були перепоховані на єврейському кладовищі, а поховання було позначене скромною лабрадоритовою плитою. Близько 350 євреїв були розстріляні, але документально підтвердити цю кількість поки що не вдалося, проте в результаті вищезгаданого дослідження було встановлено точне місце розстрілу, яке знаходиться навпроти обеліска над братською могилою розстріляних наших земляків 21 березня 1942 року, що на північно-західній околиці Володарська-Волинського, а це є напрямок як на Теренці, так і на Дашинку».
На жаль, нині ми, українці, є свідками і жертвами надзвичайної жорстокості російських окупантів на нашій рідній землі. І як назвуть правозахисники та історики процес знищення українського народу після завершення цієї війни – поки що невідомо. Проте події, які відбуваються в Україні, зараз дуже нагадують страждання і вбивства єврейського народу нацистами в період Другої світової.
Завдання для всіх живих: пам’ятати ці звірства і зробити усе можливе, аби ніколи більше на землі не повторилися подібні злочини. А ще важливо, аби наш український народ, що зазнає таких неймовірних ран і втрат, здобув Перемогу над ворогом, із гідністю вийшов із цієї тяжкої ситуації, пережив трагедію, зробив відповідні висновки і попри все – збудував правову державу щасливих людей.
Підготувала Світлана Федоренко
