Сумуємо у зв’язку зі смертю видатної лікарки Ніни Юхно
Сумна звістка прийшла у нашу Хорошівську громаду. На 82-му році життя відійшла у вічність прекрасна людина, високопрофесійна лікарка, талановита фахівчиня-хірург
Юхно Ніна Василівна.
Упродовж багатьох десятків років своєю сумлінною працею вона рятувала життя і здоров’я жителів Володарськ-Волинського району.
Медичні працівники, керівництво та жителі Хорошівської громади глибоко сумують з приводу смерті колеги, наставниці, берегині. Хай Господь упокоїть її світлу душу в Царстві Небесному. Розділяємо біль і скорботу родини.
Ніна Василівна народилася 21 січня 1941 р. в місті Кунцево Московської області. Після закінчення школи вступила до Ленінградського медичного училища. Розпочала практичну діяльність на посаді акушерки у Ярославській області. Там же вступила до медичного інституту на вечірнє відділення і почала працювати операційною медичною сестрою у військовому шпиталі. Закінчивши навчання, переїхала у Вологодську область продовжувати медичну практику. Там зустріла майбутнього чоловіка, нашого земляка Віктора Васильовича Юхна, який, за її ж словами, закохав у себе своєю поезією, ліричними віршами про любов.
У 1971 році чоловік перевіз сім’ю в Україну, на малу батьківщину – у Володарськ-Волинський (нині Хорошів). Відразу влаштувалися на роботу у Володарськ-Волинську центральну районну лікарню у хірургічне відділення. Двоє молодих, досвідчених, умілих хірургів швидко здобули авторитет серед колег, пацієнтів та мешканців району.
Завжди з теплотою згадувала Ніна Василівна свого наставника і керівника Сергія Юхимовича Зубченка. Саме йому вона завдячувала своїм професіоналізмом, досвідом і вмінням працювати за операційним столом.
Набутим досвідом залюбки ділилася з молодими спеціалістами.
На прийомі у Ніни Василівни завжди було людно. Вона ніколи й нікому не відмовила. Були дні, коли вона приймала по 50-60 хворих, не помічаючи, що робочий день закінчився.
Працюючи хірургом, жінка освоювала і суміжні професії: травматолога, окуліста, дерматолога, онколога; при потребі підміняла колег, а пацієнти завжди отримували кваліфіковану допомогу.
Колеги, з якими Ніна Василівна працювала, згадують про неї із теплотою та захопленням.
Анатолій Васильович Кліванський – лікар-хірург, сказав, що про Ніну Василівну можна говорити тільки найкращі слова і як про людину, і як про колегу:
-Ми багато років працювали пліч-о-пліч. Ніна Василівна – зразок високого професіоналізму, відповідальності, витривалості. Вона могла працювати за хірургічним столом удень і вночі, у свята і будні, пермагаючи втому, рятуючи життя пацієнтів. Вона була прикладом у всьому для своїх колег.
Світлана Степанівна Хомчук – колишня операційна медична сестра, багато років працювала поруч із Ніною Василівною, характеризує її як талановиту лікарку.
– Я була закохана у її хірургічний талант, багато чого навчилася сама. З нею завжди почувалася впевнено, затишно, легко, адже вона була дуже розумною жінкою, чуйною й доброю колегою, – згадує вона.
А Марія Вікторівна Окрушко, перев’язочна медсестра хірургічного кабінету, яка понад 30 років пропрацювала з Ніною Василівною, сприймала її як рідну людину, маму.
– Тільки мама може бути такою доброю, уважною, терплячою. Вона весь час навчала жити по совісті, працювати з віддачею, безкорисливо, любити кожного пацієнта чи пацієнтку, перейматися його чи її проблемами.
Скромна від природи, Ніна Василівна високих нагород і звань ніколи не домагалася. Вона жила в гармонії з людьми і власним сумлінням. Любила людей і віддавала їм свою турботу і працю, чим заслужила повагу, довіру і любов у відповідь.
Хай же її світла душа упокоїться в Царстві Небесному. А вдячні колеги, пацієнти, земляки будуть завжди згадувати свою шановану лікарку добрим словом і молитвою.
Підготувала Надія Панченко
