На нашу багатостраждальну землю знову прийшло велике горе… Війна… Українці сьогодні переживають страшний стрес. Вони відчайдушно захищають свою дорогу Батьківщину від жорстокої навали путлерівської російської армії. Наш північно-східний сусід знахабнів настільки, що пішов у повномасштабний наступ і нищить, просто стирає Україну з лиця землі. Горять від артилерійських та авіаударів міста, містечка, села, гинуть від обстрілів і бомбардувань мирні жителі та діти.

Вісім років тому росія вже зробила спробу окупації нашої держави: анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, захопивши частину Луганської та Донецької областей. Тоді українці теж піднялися єдиним фронтом, та сили були нерівними. Крим упродовж цих років залишався окупованим, а на Донбасі військове протистояння постійно забирало життя та здоров’я наших захисників.

Саме тоді, у 2014 році, наша землячка, щира патріотка України та творча людина Олена Гусєва написала добірку віршів на тему війни. Вони є актуальними і сьогодні. Наводимо один із них

Горить Україна

Горять поля, горять міста,

Горить-палає Україна…

На сході час війни настав,

Донбас тепер лежить в руїнах.

Сьогодні косить всіх там смерть,

Стріляють з вечора до ранку.

Вбивають уночі та вдень

І нищать все безперестанку.

Нахабно суне «русский мир»,

Щоб знов рабами нам зробити.

Що досить «старших» нам братів,

Ніяк не хоче зрозуміти.

…Тепер моя земля в огні.

Сини її вже кращі гинуть;

У праведній встають борні,

Життя кладуть за Україну.

Підступний ворог нищить нас

Лише за те, що українці.

Зве «Новороссией» Донбас,

Смертельні шле туди гостинці.

Європо! Схаменись, допоможи!

З бідою не лишай нас наодинці.

«Орел двухглавый» сам не стане на межі –

Й тебе затопчуть чоботи чужинців.

Вкраїно! Рідна! Встань, не плач!

Воюй за щастя і свободу!

Відчує хай сусід-палач,

Що сила є в твого народу!

Боротись мусиш до тих пір,

Поки не згине вся ця нечисть.

Ми віримо: настане мир,

Ти стомлені розправиш плечі!

Олена Іванівна коментує:

  • Це частина простого, щирого, емоційного вірша, написаного мною в 2014 році. Тоді я не могла уявити, що він буде актуальним через 8 років. Зараз ще страшніше, бо горить уся Україна, найкраща та наймиліша у світі країна; гинуть ні в чому не винні люди, добрі, мирні, працьовиті, талановиті…

Я захоплююся нашими захисниками та захисницями, їх мужністю, героїзмом, упевненістю в перемозі. Дай, Боже, їм здоров’я, витримки, сили!

Дорогі наші, залишайтеся живими, повертайтеся, ви нам потрібні!

Слава Україні!

Героям слава!

Раніше я була обережна зі словом «ненависть», бо воно є антонімом до слова «любов». Це два найсильніші та найглибші почуття. Зараз я люблю свою країну так, що навіть не вистачить слів, щоб розказати про це. Зараз я ненавиджу наших ворогів-москалів так, як раніше не вміла ненавидіти. Це втрачена нація, без духовних цінностей, моральних ідеалів, лише з тваринними інстинктами та рабською психологією.

Свою ненависть до них я вилила у вірші «Лист путіну», – розповідає авторка.

Вірш написаний російською мовою, адже пані Олена сподівається донести свої думки й емоції у першу чергу до апологетів «руцького міра».

Палач, убийца, старый маразматик,

Окурок, крыса…путин, это ты!

Кремлевский КаГэБэшный подлый карлик.

Исчадье ада…путин, это ты!

Не человек – написано на роже.

Ты – силиконовый гибрид, ты – гниль и смрад!

Ты скоро лопнешь: из-под дряблой кожи

Империю зальёт твой мерзкий яд.

Твоя Россия – не страна, а лагерь,

Ведь россиян ты в зомби превратил,

Для них ты – царь, «земель российских собиратель» –

Как роботов, их думать разучил.

Понять не могут: ты их презираешь.

Кто поднял голову, тех в автозак.

А раненых своих ты добиваешь,

Солдат погибших зарываешь, как собак.

Ты – трус, в подземном бункере сидящий,

Фашист, на смерть обрекший женщин и детей.

Ты – террорист, безумец настоящий,

Ты проклят миллионами людей.

Твой мозг больной и воспалённый –

Реактор на АЭС взял на прицел.

Бессилен в ярости своей ты чёрной –

Зелёный коридор отправил на расстрел.

«Саюз савецкий» возродить ты хочешь,

Всегда он был империею зла.

Но знай: ты никогда не сможешь

Над нами водрузить двухглавого орла.

Уж сколько выпил крови- тебе мало!

Жестокий хан, возглавивший орду.

Пока не поздно, забери своих шакалов,

Пока на лбу тебе не выжгли красную звезду.

Ты – дикий орк, уродец кривоногий,

Зови корабль свой русский на причал,

Бери проклятый русский мир убогий,

Иди, а курс тебе герой наш указал.

Тебе нет смысла говорить: «Опомнись!»

Ты точно гитлера внебрачный сын.

И если сам на тормоз ты нажать не можешь,

То выход у тебя теперь один.

Пока отравленным не сдох ты в муках,

В агонии своей остановись!

Бери любое, что стреляет, в руки,

Пока не поздно, путин, застрелись!

Ми переконані, що почуття, висловлені у вірші, нині переживають усі українці. Наша злість і ненависть допомагає сьогодні справитися зі стресом і спрямувати всі свої сили й енергію на дії, що наближають нашу Перемогу над проклятим ворогом.

Ілюстраціями до творів Олени Гусєвої є роботи її талановитого сина – художника Павла Гусєва. Про нього і його роботи на тему війни ми розповімо в окремій публікації.

Зичимо пані Олені й пану Павлу сили й натхнення на нові творчі проєкти, і хай якнайшвидше настає момент і привід, аби з’явилися вірші, картини, малюнки про Перемогу над ворогом, нашу прекрасну мирну землю та щасливий український народ.

Підготувала Галина Мінялук