На нашу багатостраждальну землю знову прийшло велике горе… Війна… Українці сьогодні переживають страшний стрес. Вони відчайдушно захищають свою дорогу Батьківщину від жорстокої навали путлерівської російської армії. Наш північно-східний сусід знахабнів настільки, що пішов у повномасштабний наступ і нищить, просто стирає Україну з лиця землі. Горять від артилерійських та авіаударів міста, містечка, села, гинуть від обстрілів і бомбардувань мирні жителі та діти.
Вісім років тому росія вже зробила спробу окупації нашої держави: анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі, захопивши частину Луганської та Донецької областей. Тоді українці теж піднялися єдиним фронтом, та сили були нерівними. Крим упродовж цих років залишався окупованим, а на Донбасі військове протистояння постійно забирало життя та здоров’я наших захисників.
Саме тоді, у 2014 році, наша землячка, щира патріотка України та творча людина Олена Гусєва написала добірку віршів на тему війни. Вони є актуальними і сьогодні. Наводимо один із них
Горить Україна
Горять поля, горять міста,
Горить-палає Україна…
На сході час війни настав,
Донбас тепер лежить в руїнах.
Сьогодні косить всіх там смерть,
Стріляють з вечора до ранку.
Вбивають уночі та вдень
І нищать все безперестанку.
Нахабно суне «русский мир»,
Щоб знов рабами нам зробити.
Що досить «старших» нам братів,
Ніяк не хоче зрозуміти.
…Тепер моя земля в огні.
Сини її вже кращі гинуть;
У праведній встають борні,
Життя кладуть за Україну.
Підступний ворог нищить нас
Лише за те, що українці.
Зве «Новороссией» Донбас,
Смертельні шле туди гостинці.
Європо! Схаменись, допоможи!
З бідою не лишай нас наодинці.
«Орел двухглавый» сам не стане на межі –
Й тебе затопчуть чоботи чужинців.
Вкраїно! Рідна! Встань, не плач!
Воюй за щастя і свободу!
Відчує хай сусід-палач,
Що сила є в твого народу!
Боротись мусиш до тих пір,
Поки не згине вся ця нечисть.
Ми віримо: настане мир,
Ти стомлені розправиш плечі!
Олена Іванівна коментує:
- Це частина простого, щирого, емоційного вірша, написаного мною в 2014 році. Тоді я не могла уявити, що він буде актуальним через 8 років. Зараз ще страшніше, бо горить уся Україна, найкраща та наймиліша у світі країна; гинуть ні в чому не винні люди, добрі, мирні, працьовиті, талановиті…
Я захоплююся нашими захисниками та захисницями, їх мужністю, героїзмом, упевненістю в перемозі. Дай, Боже, їм здоров’я, витримки, сили!
Дорогі наші, залишайтеся живими, повертайтеся, ви нам потрібні!
Слава Україні!
Героям слава!
Раніше я була обережна зі словом «ненависть», бо воно є антонімом до слова «любов». Це два найсильніші та найглибші почуття. Зараз я люблю свою країну так, що навіть не вистачить слів, щоб розказати про це. Зараз я ненавиджу наших ворогів-москалів так, як раніше не вміла ненавидіти. Це втрачена нація, без духовних цінностей, моральних ідеалів, лише з тваринними інстинктами та рабською психологією.
Свою ненависть до них я вилила у вірші «Лист путіну», – розповідає авторка.
Вірш написаний російською мовою, адже пані Олена сподівається донести свої думки й емоції у першу чергу до апологетів «руцького міра».
Палач, убийца, старый маразматик,
Окурок, крыса…путин, это ты!
Кремлевский КаГэБэшный подлый карлик.
Исчадье ада…путин, это ты!
Не человек – написано на роже.
Ты – силиконовый гибрид, ты – гниль и смрад!
Ты скоро лопнешь: из-под дряблой кожи
Империю зальёт твой мерзкий яд.
Твоя Россия – не страна, а лагерь,
Ведь россиян ты в зомби превратил,
Для них ты – царь, «земель российских собиратель» –
Как роботов, их думать разучил.
Понять не могут: ты их презираешь.
Кто поднял голову, тех в автозак.
А раненых своих ты добиваешь,
Солдат погибших зарываешь, как собак.
Ты – трус, в подземном бункере сидящий,
Фашист, на смерть обрекший женщин и детей.
Ты – террорист, безумец настоящий,
Ты проклят миллионами людей.
Твой мозг больной и воспалённый –
Реактор на АЭС взял на прицел.
Бессилен в ярости своей ты чёрной –
Зелёный коридор отправил на расстрел.
«Саюз савецкий» возродить ты хочешь,
Всегда он был империею зла.
Но знай: ты никогда не сможешь
Над нами водрузить двухглавого орла.
Уж сколько выпил крови- тебе мало!
Жестокий хан, возглавивший орду.
Пока не поздно, забери своих шакалов,
Пока на лбу тебе не выжгли красную звезду.
Ты – дикий орк, уродец кривоногий,
Зови корабль свой русский на причал,
Бери проклятый русский мир убогий,
Иди, а курс тебе герой наш указал.
Тебе нет смысла говорить: «Опомнись!»
Ты точно гитлера внебрачный сын.
И если сам на тормоз ты нажать не можешь,
То выход у тебя теперь один.
Пока отравленным не сдох ты в муках,
В агонии своей остановись!
Бери любое, что стреляет, в руки,
Пока не поздно, путин, застрелись!
Ми переконані, що почуття, висловлені у вірші, нині переживають усі українці. Наша злість і ненависть допомагає сьогодні справитися зі стресом і спрямувати всі свої сили й енергію на дії, що наближають нашу Перемогу над проклятим ворогом.
Ілюстраціями до творів Олени Гусєвої є роботи її талановитого сина – художника Павла Гусєва. Про нього і його роботи на тему війни ми розповімо в окремій публікації.
Зичимо пані Олені й пану Павлу сили й натхнення на нові творчі проєкти, і хай якнайшвидше настає момент і привід, аби з’явилися вірші, картини, малюнки про Перемогу над ворогом, нашу прекрасну мирну землю та щасливий український народ.
Підготувала Галина Мінялук
