Одинадцятого серпня селище було у жалобі. Тисячі жителів Хорошівської та Іршанської громад зібралися, аби провести в останню путь офіцера сил спеціальних операцій ЗСУ, Героя-захисника, майора Падалка Дмитра.
Уздовж центральної вулиці Хорошева вибудувався живий коридор, яким ішла траурна процесія. Шлях воїнові встеляли живими квітами. Сліз не стримували ні жінки, ні чоловіки, ні діти. Навіть небо плакало разом із людьми.
На центральній площі, біля пам’ятника Тарасу Шевченку, відбулася церемонія прощання із загиблим Героєм.
Слова підтримки рідним, друзям та побратимам висловили Хорошівський селищний голова Володимир Столярчук, Іршанський селищний голова Сергій Сахненко, військовослужбовець Олександр Безпалюк, військовий капелан.
Народився Падалко Дмитро Володимирович 16 вересня 1982 року в Іршанську. Закінчив місцеву школу. Вищу освіту здобув у Дніпропетровському національному гірничому університеті за спеціальністю інженер-електромеханік. Розпочав трудову діяльність на посаді інженера на Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті. Затим працював на посадах енергетика, головного енергетика, механіка, головного механіка та керівника на різних підприємствах, пов’язаних із видобутком та переробкою корисних копалин Хорошівського та Коростенського районів Житомирської, а також Дніпропетровської областей.
Із жовтня 2014 року став на захист своєї країни, віддано боровся з російськими окупантами та вірив у Перемогу. Проходив службу у військовій частині В2950, був учасником бойових дій. Пізніше певний час працював у Хорошівському районному військовому комісаріаті.
Із 2020 року пішов на військову службу за контрактом, працював на посаді начальника групи забезпечення підготовки ВЧ А2772 (ССО) м. Бердичів.
Дмитро завжди був принциповим, відповідальним офіцером та товаришем, займався спортом, вів здоровий спосіб життя, був затятим рибалкою, завжди життєрадісний та сповнений оптимізму. Понад усе ставив Батьківщину, честь та відвагу, любив своїх донечок та родину.
Із першого дня повномасштабного вторгнення росії пішов захищати Україну. Героїчно загинув у с. Кодема Бахмутського району Донецької області. Назавжди залишився 39-літнім…
За особисту мужність, самовідданість та зразкове виконання військового обов’язку, за значний внесок у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність присязі Дмитро мав нагороди та відзнаки: медалі «Захисникам Вітчизни» (2014 р.), «За оборону рідної держави», нагрудні знаки «За особливі заслуги перед селищем», «Звитяга», «За зразкову службу» (2015 р.), відзнаку Президента України «За участь в антитерористичній операції» (2016 р.). Другого червня 2022 року Президент України відзначив бойові заслуги майора Падалка Дмитра та нагородив орденом «За мужність» ІІІ ступеня.
Поховали захисника із військовими почестями на Хорошівському кладовищі. Без сина, чоловіка, батька залишилися батьки, дружина, діти.
Дружина Анастасія Чирко місяць тому ініціювала збір коштів на автомобіль та причіп для Дмитра та його побратимів. Швидко відгукнулися та перераховували кошти усі бажаючі, а волонтери придбали та доставили авто з причіпом («Прапор» № 29 від 05.08.22 та №30 від 12.08.22). – Сім років я була щаслива з Дімою. У 2017 році ми офіційно одружилися. Він робив наш із дітками світ кращим. Був добрим, веселим, люблячим, турботливим, віддавав усе, що в нього було, родині і друзям! Цілеспрямований, розумний, відважний, справжній боєць – це все мій Дмитро! Справжній романтик! Завжди вірив, що ми все зможемо, і був поруч, коли це було необхідно. Про загибель Дмитра мене сповістили 10 серпня. Повідомили, що майор Падалко Дмитро Володимирович, вірний присязі, у бою за нашу Батьківщину, виявивши стійкість і мужність, загинув 7 серпня, отримавши поранення, несумісне з життям. Він наш Герой, – ділиться дружина Анастасія.
Важко знайти слова втіхи та підтримки, неможливо загоїти біль та гіркоту від втрати рідної людини. Нехай світлий спомин про Героя назавжди залишиться у пам’яті рідних, колег, друзів, бойових побратимів, усіх, хто знав його, любив і шанував. Низький уклін Воїнові, який, жертвуючи власним життям, боронив від ворожої навали рідну землю.
Герої не вмирають! Вони поповнюють лави Небесного Війська і вічно житимуть у серцях тих, хто їх любив, та в історії нашої держави.
Підготувала Ірина Сівінська
