28 лютого, після повномасштабного вторгнення русні в Україну, я написав знайомій Т. із Білорусі та запитав: чи знає вона, що з території її держави російські війська вторглись на територію України та запускають ракети по українським містам, де гинуть мирні жителі, у тому числі діти?
Вона відповіла мені аж 6 березня (рос.):
Я продовжував скидати їй різні матеріали про злочини російських окупантів та гідну відсіч українців та попросив, щоб білоруси ні в якому разі не посилали своїх військових на територію України.
Білоруска Т. мовчала до 2 квітня. Учора отримав таке повідомлення.
А ще вона написала, що «надеемся на благоразумие нашего президента, чтобы мы не воевали друг с другом». Т. проживає на відстані 40 км від білорусько-українського кордону, тому пише: «Прислушиваюсь к каждому звуку. Даже ночью несколько раз просыпаюсь».
Я буду продовжувати з нею спілкуватись. Для нас важливо, як змінюється ситуація у Білорусі від російсько-Української війни?
Олександр Голяченко