Днями знов почув в автобусі розмову на тему «нащо перейменовувати вулиці». Діалог був приблизно такий:

– Краще б для пенсіонерів щось добре зробили. А то тільки на перейменування гроші витрачають.

– Ага, і чим воно їм заважає? Ну ладно там, Московську перейменували, то таке. Але чим їм Щорс завадив? Він же за Україну воював! (??!!??). То нащо було Щорса прибирати?

– А Шелушков, Ян Гамарник, Мануїльський….

Ну і далі в такому ж руслі.

І ось що я подумав: уявімо собі, що так звана «спецоперація» пройшла успішно, Київ був взятий за 48/72 години, московські «асвабадітєлі» поставили на чолі України якогось свого гауляйтера типу Мураєва, Царьова або спеціально привезеного Шарія, швиденько б винищили в концтаборах всіх «свідомих» і… – з’явилися б у нашому місті вулиці Путіна, Шойгу, Мотороли, проспекти Прілєпіна і Скабєєвої, площі Героїв Новоросії і Мучеників Другого Травня, пам’ятники на честь «воз’єднання України з росією», а в школах почали б розказувати про доброго дідуся Леніна (ой, Путіна), який врятував українців від фашистів, які бомбили Донбас і забороняли Пушкіна. І десь так років через 70-80 наші посивілі й підстаркуваті онуки (звісно, якщо окупанти дозволили б нам мати дітей, а нашим дітям – мати своїх дітей), проживши все життя у злиднях, обурено б захищали пам’ять про свій концтабір: – Не чіпайте пам’ятник Моторолі, він же був за Україну! Дайте спокій проспекту Маршала Шойгу, він же переміг фашистів! Займайтеся економікою, а не переписуванням історії!

Хоча… Я гадаю, найкращим мером (прем’єр-міністром, президентом) для цих людей будет той, хто розжене всі ці комісії з історичної справедливості, а на заощаджені гроші роздасть всім спраглим безкоштовну ковбасу – ту, яка «по 2.20» . Тут вже і вовки на постаментах будуть цілі, і двоногі вівці ситі.

© Igor Lifanov, 06.05.2022, м. Житомир 

P. S. Окупувавши окремі території на сході та півдні України, російські загарбники, не сильно переймаючись, одразу почали повертати радянське минуле. Рашисти заходилися змінювати дорожні знаки з назвами населених пунктів та, знайшовши на смітниках викинутих лєніних,  почали їх встановлювати. Ну, нічого. Був перший ленінопад, буде й другий.

Олександр Голяченко