Попри те, що багатьом визнаним і компетентним військовим історикам вдалося майже в найдрібніших подробицях відтворити хід подій тих далеких 1939-945-х років і знайти відповідь на безліч запитань, для нас, напевно, ще на тривалий час залишиться незрозумілим одне – чому за права, благополуччя і прогрес однієї частини людей, об’єднаних певною спільною ідеєю, обов’язково повинні розплачуватися своїм життям, здоров’ям і перспективами інші?
22-е червня 1941-го року, 4:00 ранку, мить …, і шквал крові, болю і смерті. Він тривав кілька довгих років, найдовших у житті тих, кому вдалося пережити цей жах на нашій землі. А багатьом не вдалося. Не судилось пережити цю мить, адже це тільки мить у тисячолітній історії людства.
Невже ми забули про це?
81 рік потому, 24 лютого 2022 року, 4:00 ранку, мить …, і шквал крові, болю і смерті. російські загарбники вторглися на територію України, перевершивши у звірствах та знущаннях «подвиги» гітлерівської армії. Сьогодні вже триває 119 доба повномасштабної та кровопролитної війни росії проти України. За свободу й незалежність рідної країни щодня гинуть найкращі українські сини й дочки.
І сьогодні, 22 червня, ми вшановуємо не лише жертв Другої світової, а й загиблих у протистоянні з сучасною армією імперської росії, жертв війни в центрі Європи у ХХІ столітті на території України. Ми вшановуємо загиблих захисників нашої держави, оплакуємо жертв серед мирного населення. Ми завжди пам’ятатимемо, тих, хто кров’ю і потом відстоював нашу Перемогу, тих, хто першим прийняв на себе цей страшний удар, і тих, чиї життя були покалічені й зруйновані загарбниками.
Ми пам’ятаємо усіх і дякуємо за подвиг захисникам! Тому сьогодні, потерпаючи від агресії російських окупантів, ми особливо гостро усвідомлюємо ціну свободи. Шануємо всіх, хто віддав своє життя за волю України. Спільно боремось за процвітання та спокій рідної землі і наближаємо омріяну Перемогу.
Вічна і світла пам’ять загиблим! Честь і слава живим героям!
Підготувала Ірина Сівінська
