У попередньому номері газети ми розповідали про благодійний ярмарок, що відбувся під час святкування Першого дзвінка у Хорошівському ліцеї №1. Серед представлених лотів виокремлювалися роботи учениці 8 класу Єлизавети Ігнатенко. Дівчина виставила на продаж свої вироби з паперу – моделі відомих у світі архітектурних споруд. Усі роботи у неї придбали. Виручені кошти учениця віддала на потреби Збройних сил України.


Як зазначили у закладі, покупці вирішили подарувати ліцею придбані моделі. Тепер колекція ліцеїстки виставлена у кабінеті географії. Учні мають змогу наочно милуватися моделями світових архітектурних шедеврів.

Єлизавета – всебічно розвинена дівчина. Добре вчиться, поглиблено вивчає іноземні мови, відвідує вокальний колектив, має хист до музики – самостійно опановує гру на фортепіано. Товариська, поміркована й виважена у спілкуванні, любить читати літературу в жанрі фентезі, детективи тощо.
Із раннього дитинства дівчинка малювала й займалась аплікацією. Надихала й допомагала у цій справі маленькій Лізі бабуся, вчителька образотворчого мистецтва та трудового навчання ліцею №1 Надія Михайлівна Ігнатенко. – Десь із років шести я захопилася складанням конструктора «Лего», – розповідає Єлизавета. – На кожен день народження отримувала його у подарунок. Складені фігури розставляла на підвіконні. Їх зібралося так багато, що довелося ставити стола, щоб усе розмістити. Вийшло ціле місто «Лего». Затим почала збирати паперові моделі. Це готові елементи конструктора, які потрібно правильно скласти без допомоги клею. Спочатку були прості вироби, як-от: корабель, а потім – масштабні моделі – Одеський оперний театр, замок Нойшванштайн, Тауерський міст у Лондоні, Храм Святого Сімейства у Барселоні та інші. Якось на день народження попросила, щоб подарували дерев’яний конструктор сейфу. Складали його удвох із татом, бо трохи був заскладний, адже треба було використовувати молоток і плоскогубці, – розповіла юна майстриня.
Виготовлення таких масштабних моделей архітектурних споруд вимагає терпіння, посидючості, уваги, креативності, цілеспрямованості. Кожну вільну хвилину дівчина присвячувала своєму захопленню. Нині їй до вподоби створювати картини в алмазній техніці (ред. новий вид творчого хобі, суть якої полягає у створенні картин із блискучих «камінців» стразів), а ще любить малювати картини за номерами.
Вона – постійна учасниця зразкового дитячого вокального колективу «Кольорові пташки» (керівники Жанна та Олег Шишкіни). – Єлизавета багато років займається у колективі. Відповідальна, працьовита, творча, відвідує усі заняття, швидко вчить тексти. Разом із іншими учасниками постійно бере участь в усіх концертних виступах, фестивалях, конкурсах тощо, – мовить Жанна Шишкіна.

– Коли росія розпочала повномасштабне вторгнення, 26 лютого батьки відправили мене у польське місто Краків, де проживає й працює мій брат. Там я пішла у місцеву школу. Під час навчання виникали певні труднощі, проте мене сприйняли добре, вчителі й однокласники намагалися всіляко допомагати й підтримати. На відміну від української школи, у польській кожен учень має свою шафу для речей. Діти сидять, де хочуть, бо скрізь дуже чисто. Вчителі, наприклад, фізики усе показували наочно, а не писали формули на дошці. Навчальна програма дещо різнилася від української. За цей час я підтягнула знання із польської мови, – ділиться Єлизавета.
У липні вона повернулася в Україну. Радіє, що може вчитися у рідному ліцеї, спілкуватися із друзями, відвідувати гуртки, займатися улюбленими хобі. Вона продовжує успішно навчатися та здобувати ґрунтовні знання, аби в майбутньому здобути професію, яка б була б корисною для людей і приносила задоволення дівчині. А поки Єлизавета, як і всі, мріє про Перемогу та робить для цього все від неї залежне.
Записала Ірина Сівінська