Ольга Сотникова з Народицької громади Коростенського району зі зруйнованого окупантами села із трьома малолітніми внуками переселилася у Хорошівську громаду і мешкає в Поромівці. А громадські активісти разом із депутатми та селищною радою доклали зусиль, аби родина потрапила до Любліна і там мала можливість перебувати в повній безпеці й отримати послуги з оздоровлення і реабілітації дитини з інвалідністю.

Із 24 лютого село Давидки постійно обстрілювали російські окупанти. Ольга Володимирівна із дітьми ховалися у сусідському погребі, зрідка заходили до хати. Спали одягнені, бо не знали, коли почнеться наступний обстріл. Були без світла, мобільного зв’язку, без хліба. Між обстрілами жінка встигала швидко приготувати дітям їжу. Сім’я виживала завдяки господарству і запасам городини.

Про те, як родині вдалося евакуюватися із окупованого села, можна писати книгу жахів.

Але Ользі Сотниковій важко вкотре розповідати все в деталях. Тому всі поневіряння вона вкладає в одну коротку фразу:

– Збиралися швидко, бо часу було обмаль. Полишили майно, усю живність випустили. Наш старенький пес біг за машиною, поки вистачило сил…

У Поромівці завдяки піклуванню селищної ради та старости Лариси Войтюк родина має житло, необхідні речі й навіть козу, забезпечена на зиму дровами. Тепер тут їхня домівка.

Один із онуків Ольги Сотникової має інвалідність, пересувається на візку. Він у першу чергу потребує постійного піклування, лікування і реабілітації.

Допомогти цій сім’ї взялися депутатки Хорошівської селищної ради. Вони налагодили зв’язки із Оксаною Давиденко, громадською активісткою із Житомира, яка наразі перебуває в Республіці Польща, активно займається влонтерською діяльністю і працює в одному із волонтерських центрів у м. Любліні. Саме через сприяння пані Оксани, за підтримки Хорошівської селищної ради, а також завдяки неймовірним зусиллям і організаторським здібностям старости Поромівського округу Лариси Войтюк були оформлені необхідні документи, організований відповідний транспорт, надано допомогу родині переселенців, аби Сотникови переїхали на тимчасове перебування у Люблін під опіку місцевих волонтерів з подальшим отриманням необхідної соціальної, медичної гуманітарної допомоги усім членам родини, а в першу чергу дитині з інвалідністю.

Староста Лариса Войтюк так розповідає про цю складну і повну перешкод дорогу до Любліна:

-Я дуже переймаюся долею всіх вимушених переселенців, які нині перебувають на території Поромівського округу. Але родина Сотникових – особлива. Тут бабуся сама виховує трьох хлопчиків десяти, семи і трьох років. Вони пережили жах окупації і страх смерті. Тому особливо потребують нашої допомоги й опіки.

Я часто відвідую цю родину. Малий Єгорка особливо до мене прив’язався. А середній Даня не може ходити. Проте я помітила, що коли він отримав курс лікування і масажу, – краще став володіти ніжками. Тому подумалося, що було б добре, аби він міг отримувати системне лікування й реабілітацію. І завдяки інформації та бажанню допомогти від Оксани Давиденко, ми спробували допомогти цій родині.

Я схватилася за цю ідею, переконала бабусю – Ольгу Сотникову в тому, що це шанс для них, і ми почали діяти. Якраз була на піку криза з паливом для авто. А нам потрібно було знайти автомобіль, у якому через кордон із Польщею зможе їхати родина з цими трьома дітьми. Водієм став власник авто із Червоногранітного Сергій Галагуза, за що ми йому сердечно вдячні. Ми завдяки підтримці спонсорів та селищної ради знайшли 80 літрів дизпалива і заправили автомобіль, а водій не взяв за свої послуги жодної копійки. Якщо розповідати в деталях про нашу поїздку, то це був би пригодницький роман: автомобіль по дорозі ламався, при перетині кордону теж були проблеми, проте ми їх подолали, на кордоні родина змушена була переночувати – все це вирішувалося в авральному порядку. Але з Божою допомогою ми з усім справилися. Потім представники волонтерського центру з Любліна приїхали й забрали нашу родину. Ми всім дуже вдячні за допомогу. Наші підопічні наразі в безпеці, усім забезпечені й бабуся потихеньку відходить від стресів і тривог, а діти насолоджуються усіма вигодами перебування у друзів-поляків.

Лариса Головач – секретар Хорошівської селищної ради доповнює розповідь:

  • На час відправки родини ще йшов процес оформлення документів про опікунство на дітей

бабусі Ольги Сотникової. Вона не могла отримувати соціальну допомогу на дітей.  Тому селищна рада постійно усім, чим могла, підтримувала цю родину, окрім цього вони отримали допомогу від ЮНІСЕФ. Але тепер уже родина може отримувати всі належні їй соціальні виплати. Я дуже задоволена, що спільними зусиллями нам вдалося відправити діток із бабусею до Республіки Польща. Там у них на сьогодні буде більше можливостей отримати необхідну допомогу і реабілітацію для хворої дитини. Я щиро вдячна пані Оксані Давиденко за співпрацю із нашою селищною радою і суттєву допомогу родині Сотникових, – сказала Лариса Головач.

Попри хвилювання бабусі Ольги Володимирівни, вдалося благополучно дістатися до місця призначення.

У Любліні ними опікуються волонтери. Родина усім забезпечена. Дитина з інвалідністю отримує допомогу з реабілітації. Місцеві жителі теж підтримують цю сім’ю.

Сподіваємося, що родина вимушених переселенців зможе відпочити, набратися сил, отримати і матеріальну, й психологічну, і моральну підтримку. І з новими силами та можливостями повернутися на постійне місце проживання в Поромівку Хорошівської громади.

Записала Надія Панченко