Перший день Нового 2024 року був сумним для родини Лисюків, для Сколобівського старостинського округу і всієї Хорошівської громади на Житомирщині. Бо проводжали в останню дорогу на вічний спочинок земляка, Героя-Захисника України Романа Лисюка.
Забрав життя Воїна уламок ворожого снаряда, який пройшов під бронежилет і завдав тяжкої рани, що стала смертельною. Військовослужбовець Роман Лисюк, водій-електрик третього взводу спеціального призначення, загинув під час виконання бойового завдання 25 грудня в Донецькій області. Останнім часом він служив на Куп’янському напрямку. Після мобілізації у травні 2022 року проходив військові навчання і злагодження в Києві, потім служив у районі Чорнобиля, але переважно воював у гарячих точках, у самому пеклі війни. Служив чесно і відповідально. Часто йому доводилося вивозити поранених побратимів з поля бою під обстрілами. 25 грудня це було востаннє…
Народився Роман Сергійович Лисюк 3 жовтня1975 року в селі Сколобів тоді ще Володарськ-Волинського району (нині Хорошівської територіальної громади) в сім’ї колгоспників. Із братом Русланом вони були двійнятками. Мали ще старшу сестру Нелю. Хлопці отримали базову середню освіту у Новоград-Волинській школі-інтернаті. Потім їх направили на професійне навчання, вони здобули професію ткача. Пізніше Роман ще став водієм. І саме ця робота була для нього основною впродовж життя. Ще під час строкової служби у Волинській області він уже був водієм. Потім працював за кермом автобуса, а згодом – далекобійником. Їздив за межі України всією Європою.
У 1995 році Роман одружився з односельчанкою Надією. Проживала родина Лисюків у Барашівці Березівської сільської територіальної громади Житомирського району. Надія Вікторівна працювала в торгівлі, Роман Сергійович – за кермом. Разом у любові та турботі виховували двох гарних синів – Сергія (1996 року народження) та Богдана (2010 року народження). Родина була дружна, працьовита.
Де б не доводилося працювати Роману Сергійовичу – чи на маршрутному таксі, чи на автобусі, чи на фурі – він завжди відповідально й добросовісно виконував свої професійні обов’язки, любив свою роботу, з повагою ставився до колег.
Як згадує староста Сколобова Микола Лисюк, Роман був добрим родичем. Користувався повагою в рідному селі, а також у колективі на роботі. Його люди поважали.
Від початку повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну Роман активно займався волонтерською діяльністю. За повісткою у травні 2022 року був мобілізований до лав Збройних сил України. Його брат Руслан воював у 2015 році в АТО. Він є учасником бойових дій. Роман теж без вагань став на захист Батьківщини. Понад півтора року вірою і правдою служив Україні. І віддав за неї життя.
Родина втратила коханого чоловіка, доброго батька, брата, щирого родича. Проте сини будуть завжди пишатися подвигом свого батька. А земляки будуть завжди пам’ятати тих, хто захистив їх від поневолення і смерті ціною власного життя.
Сестра Неля так розповідає про Романа: «Роман був дуже добрий, м’якосердний. Усім старався допомогти. Підтримував і порадою, і ділом. Для нашої родини це непоправна тяжка втрата».
Заупокійна служба по загиблому Герою Роману відбулася у Свято-Михайлівському соборі міста Житомира. Тут прощалися із воїном, волонтером Романом Лисюком численні родичі, багато побратимів, земляки, представники влади Хорошівської громади, сотні містян.
Поховали нашого земляка, Героя із усіма належними громадянськими та військовими почестями на Смолянському військовому кладовищі у Житомирі.
Майорить над могилою, вкритою квітами, Прапор України. Навіки тут поховане серце справжнього сина українського народу і його захисника. Кожна могила воїна – це незагойна рана на тілі нашої держави. І святий обов’язок кожного і кожної з нас завжди пам’ятати, якою величезною ціною здобувається наша Перемога. Імена загиблих ми щодня маємо згадувати у своїх молитвах і ясно усвідомлювати, що саме їхньою кров’ю у тяжких випробуваннях і пекельних муках здобувається наша воля.
Герої не вмирають! Вічна пам’ять і слава Героям!
Підготувала Надія Панченко ( фото з сайту horoshihv-rada.gov.ua)
