Іде кривава війна з оскаженілими окупантами. Вся Україна у вогні, в ранах і сльозах. Гинуть мирні жителі, безневинні діти. Але за нас усіх стіною стоїть, демонструючи надзусилля, наша рідна армія – Збройні сили України. І наші захисники, ангели-охоронці українського народу в цій важкій борні зі світовим злом жертвують на вівтар Перемоги і Свободи власні життя.

Другого березня, захищаючи Київ,  у Бучанському районі від вибухів та осколків загинув наш земляк із села  Рудня Фасова Новоборівської територіальної громади сорокап’ятирічний Володимир Валентинович Шеремета. Він служив водієм-слюсарем взводу матеріального забезпечення першого десантно-штурмового батальйону.

Як свідчать військові документи, виявив вірність військовій присязі, стійкість і мужність воїна.

Повернувся воїн Володимир додому в домовині лише 10 квітня, на сороковий день після своєї загибелі. Зустрічали його фасівчани у скорботі, з глибокою шаною і вдячністю, прощалися біля церкви. Наступного дня відбулося заупокійне богослужіння в древній Кам’янобрідській Хрестовоздвиженській церкві. Відспівували убієнного на полі бою воїна чотири священники, численна родина, багато земляків і друзів.

Потім жителі Фасової, Рудні Фасової, Кам’яного Броду, Ісаківки і Томашівки проводжали загиблого центральною вулицею села. В Ісаківці зупинялися біля будинку, де він раніше мешкав. Далі похоронна процесія вирушила в Нову Борову. Там дуже багато людей утворили вздовж центральної вулиці живий коридор і на колінах вшановували загиблого героя. Було тут чимало військових, які прийшли віддати честь побратиму.

До учасників траурної процесії на площі перед будинком селищної ради виступив Новоборівський селищний голова Григорій Рудюк.  Зокрема він сказав: «Вісім років ми жили, відбудовували нашу державу, бо на Донбасі стояли наші хлопці, які захищали її. Володимир був одних із перших, хто пішов захищати свою Батьківщину. Чотири ротації за вісім років. Маючи троє дітей. Це означає, що він був дуже великим патріотом. Він захищав свою сім’ю, своїх дітей і нашу Україну, її Незалежність і Свободу. І коли 24 лютого ворог вдерся на нашу мирну територію і почав бомбити міста і села нашої країни, Володимир одним із перших за покликом душі став на захист Батьківщини. Воїни 95-ї десантно-штурмової бригади перекрили ворогу дорогу на столицю. Володимир Валентинович загинув як герой. Сумує родина і ми всі, тому що перестало битися серце палкого патріота. Ми завжди будемо його пам’ятати. Герої не вмирають! Україна є і буде, бо такі люди, як Володимир, стоять на захисті нашої держави».

Далі усі присутні провели героя в останню путь на новоборівське кладовище. Процесію очолювали п’ять священників.

На кладовищі зі словом про героїчного земляка виступила староста Фасівського старостинського округу Валентина Миколаївна Маркевич. Вона сказала: «Наш земляк Володимир Валентинович Шеремета народився 26 вересня 1976 року. В нашій громаді він зарекомендував себе як гарний сім’янин, дбайливий батько трьох донечок. Він завжди гарно відгукувався про свою дружину, про односельців. Він працював у нас на каменеобробці. Але у зв’язку з війною у 2014 році пішов у першу хвилю на Схід. Пройшов першу ротацію, через рік звільнився. Шість місяців побув удома і пішов на другу ротацію. Знов шість місяців удома – третя ротація і так далі. А це з 24 лютого була його п’ята ротація в зоні бойових дій». Вона закликала всіх вшанувати пам’ять Героя і Патріота хвилиною мовчання, висловила щирі співчуття рідним покійного. Поховали Героя-захисника з військовими почестями.

Молиться і ридає безутішна дружина, плаче у скорботі мати, дочки, брати, вся родина. Сумує вся громада. Плаче за своїми синами Україна-мати. Проте віддати життя за свій народ і свою Батьківщину – велика честь. Вічна пам’ять Героям і вічна слава! Герої не вмирають!  

Підготувала Надія Панченко