Валерій Чалий – політик, дипломат, який тривалий час працював послом України у США. Пропоную його погляд на те, як крок за кроком українці повертаються до історичної  правди та справедливості щодо різних назв, вшанувань, пам’яток, пам’ятників, пов’язаних із  російським колоніальним минулим.

***

У всій цій дискусії про пам’ятники російським діячам, хто єсть ху, як вони ставилися до українців – не забувайте про головне питання: чому такої дискусії немає запорєбріком?

Чому центральні парки ледве не в половині обласних центрах України назвали ім’ям Горького, який ну ніяк не є українським героєм?

Чому вивішували масово таблички на будинках, де начебто заночував Лєнін?

Чому ніхто не дивувався, коли бачили купу дубів по Україні, навколо яких «ходив» Пушкін?

І нічого подібного не було в рф з відомим людьми українського походження (хіба що згадували Тараса Шевченка). Не було українських шкіл, знищували українські бібліотеки, блокували вихід українських газет.

Все просто: мав бути лише єдиний народ, єдиний «язик», єдина церква і… правильно – єдина партія і вождь.

Так було і нічого не змінилося там.

Змінюється Україна і українці. Точніше – повертаються до правди. Це очищення від нашарувань минулого не пройде безболісно. Можливо, щось і несправедливо під руку потрапить. Але це краще, ніж сповідувати раболєпське чи, навіть, рабське ставлення до імперських нав’язаних цінностей і героїв. За чужими діячами, зазвичай, приходять чужі озброєні загарбники та окупанти… Тепер українців точно не обдуриш!

© Валерій Чалий (Valeriy Chaly) 

Підготував Олександр Голяченко