Історія життя.
Сто разів допоможеш – забудуть, один раз відмовиш – запам’ятають!
Один чоловік розповів повчальну історію про солодкий липкий мед. Як він прилип. А прилипнути виявилось простіше простого. Цей чоловік був у батьків і привіз банку меду з пасіки своєму колезі. Як подарунок за невелику послугу, щиро!
У сусідів пасіка була, ось цей добродушний чоловік купив літрову банку гречаного меду та колезі привіз.
Колега зрадів. Подякував сердечно. А за кілька днів підійшов і спитав: коли Андрій збирається знову до батьків? Ти такий смачний мед привіз! Мої батьки теж спробували і попросили їм також меду привезти. І мені теж баночку захопи!
Тут момент такий: колега начебто б поривався заплатити потім за мед. Мовляв, я гроші віддам, як треба. Якщо що. Ну, якщо раптом треба заплатити за мед. Потім. Але сказав він це якось побіжно.
Добродушний Андрій поїхав до батьків. Зайшов до сусідів і купив дві літрові банки меду. І привіз колезі. Це були не такі вже обтяжливі турботи. І не такі вже величезні витрати.
Колега подякував гаряче. Взяв банки. Нагадувати про гроші якось незручно було!
А за кілька днів колега передав замовлення від свого дядька та від двоюрідного брата. І повідомив, що мед з’їли просто миттєво! Дуже смачно! Але треба привезти не гречаний мед, а липовий. Липовий смачніший. І ось непогано б ще привезти акацієвий мед, спитай там на пасіці. І прополіс теж потрібний сестрі. Прополіс не забудь!
Андрій купив у сусідів дві банки липового меду. Дві акацієвого. Цей мед був у два рази дорожчий за гречаний.
Загалом довго розповідати. Андрій повертався з купою банок від батьків. І з порожнім гаманцем. І дуже клопітно було везти банки вибоїстою дорогою. Батьки їх довго пакували в картонні коробки, обв’язуючи матерією. А Андрій обережно віз, потім розвантажував, не лишати ж мед на морозі в машині! А потім знову завантажував.
Коли змучений Андрій колезі м’яко сказав, що мед коштує дуже дорого, треба було б дати грошей, тільки за мед, не за його доставку протягом кількох місяців! – Колега мало не плюнув у скупого Андрія.
Треба ж, який скупий! Стареньким меду пошкодував!
Ось і вся історія про про солодкий мед, до якого легко прилипнути. І стати зобов’язаним, перетворитися на виробника та постачальника меду, як якась гігантська працьовита бджола. А не людина…
Так і буває. Даєш від душі і перетворюєшся на бджілку. Довічно носиш мед у чужий вулик. З багатьма це траплялося.
Підготував О.Голяченко
