Наша історія. ПЕКТОРАЛЬ
***
52 роки тому (1971 р.), 21 червня о 14 годині 30 хвилин під час дослідження скіфського кургану Товста Могила поблизу м. Покров Дніпропетровської області було знайдено пектораль. Розкопки проводила експедиція Інституту археології АН України, яку очолював Борис Мозолевський.
Пектораль – це нагрудна прикраса, ознака влади скіфського володаря, виготовлена в 370–350-х роках до н.е. видатними грецькими майстрами.
Вона вражає досконалістю форм і гармонійністю композиції. За її образами криється безліч таємниць, забутих міфів, тисячолітніх глибин пізнання світу.
Не залишає байдужим пектораль ні дослідників, ні звичайних відвідувачів музею. В Україні її визнано найвидатнішою археологічною знахідкою 20 століття.
Ось тільки 10 маловідомих фактів про цей шедевр давнього мистецтва.
1. Назвати прикрасу пектораллю (від латинського pectus – груди) запропонував Євген Черненко ще у момент її знаходження. Ця назва була прийнята Борисом Мозолевським, а згодом і більшістю науковців та суспільством.
2. Пектораль складається з понад 160 деталей, які були виготовлені окремо, а потім з’єднані відповідно до задуманої композиційної схеми.
3. Джгути, які є каркасом пекторалі, – порожнисті. Кожен з них складається з двох частин, спаяних настільки ретельно, що місця з’єднання неможливо побачити неозброєним оком. Конструктивний секрет було розкрито за допомогою рентгенівського знімку, зробленого у 1991 році.
4. Зображення людей і тварин є горельєфними. Майже на всіх скульптурках зі зворотного боку посередині є плавна заглибина, зроблена, ймовірно, з метою полегшення ваги прикраси.
5. З обох країв зовнішнього ярусу пекторалі розміщено по дві мініатюрні скульптурки степових коників (Tettigoniidae). Зображення настільки реалістичні, що фахівці-ентомологи розрізняють самця і самку.
6. Пелюстки квіточок на середньому ярусі були вкриті блакитною емаллю (зараз вона значно поблякла та вилущилася), що надавало прикрасі золотаво-блакитного забарвлення.
7. Пектораллю користувалися за життя її власника, свідченням чого є деякі пошкодження та сліди ремонту на лівій частині виробу. Можливо, було втрачено, а потім повторно виготовлено одну з фігурок зайця.
8. Пектораль двічі була на реставрації. Вперше – 1972 року у реставраційно-художніх майстернях м. Ленінграда. Тоді ж було виготовлено 4 гальванокопії прикраси. Вдруге – 1991 року у реставраційному центрі Романо-Германського центрального музею м. Майнц (реставратори Олександр Мінжулін і Майке-Анхеліка Фехт).
9. Пектораль надійшла до нашого Музею у травні 1972 року і з того часу лише двічі залишала його стіни: 1975-го (виставки у США та Франції) і 1991-го (виставка «Золото степу» у м. Шлезвіг та реставрація у м. Майнц, Німеччина) роках.
Зазвичай на міжнародних виставках, присвячених скіфському золоту, було представлено гальванокопію пекторалі, яка побувала у 40 містах 14 країн Європи, Америки та Азії.
10. Відомості про пектораль та її фрагменти (дослідження, розповіді та згадування, фото) опубліковані у понад 2000 наукових та науково-популярних статей, альбомів та монографій, написаних на багатьох мовах світу. Втім пектораль досі береже свої таємниці.
Заглибитися у таємничий світ пекторалі ви зможете не тільки відвідавши наш музей, а й познайомившись з багато ілюстрованим альбомом, який цього року підготував колектив нашого музею.
