Я часто бачу дописи “Герої не вмирають”. Герої, бляха, вмирають! Бо вони люди. Люди, такі ж прості, як ви, в яких забрали їх життя, бо вони пішли боротись за свободу країни. Припиніть робити з військових безсмертних атлантів і кіборгів, вважаючи що вони всі тут вічні і будуть безкінечно тримати оборону. А ми закінчуємось. Отримуємо поранення, лікуємось, хтось повертається, хтось вже ні. Нам потрібна ротація, бо хтось вже рік, хтось півтора на “нулі”. Виснажені, втомлені.. Їх є ким замінити? “Я боюсь, я не готовий, не для війни мама квіточку ростила”. Не повірите, всі не готові, нікому війна нафіг не потрібна. Але вільна країна потрібна всім. Чи не так? Ви кричите “Де той контрнаступ”. А ви знаєте його ціну? Чи знов, “Герої не вмирають”?
Ніхто не хоче повернутись додому “на щиті”…
Але Герої вмирають… Не вмирає пам’ять про них. І доки ви це не зрозумієте – ви не зрозумієте ціну, яку вони платять за Вашу свободу.
Дякую. Виговорилась.
Підготував О. Голяченко
