Футбольним арбітром бути непросто

Очевидно, що футбол – один із наймасовіших видів спорту. На футбольні матчі збирається велика кількість уболівальників. Усі напружено слідкують за ходом подій на ігровому полі, забитий м’яч викликає шквал емоцій.
Але далеко не всі задумуються над тим, яке навантаження несуть при цьому арбітри, яке психологічне, фізичне, моральне напруження вони долають і на яку небезпеку наражаються, одягнувши суддівську форму та взявши свисток.
Добре, коли опонуючі команди поводяться на полі коректно, не втручаються в роботу суддівства. Але часто-густо з трибун звучить нецензурщина. А, як правило, кричать саме ті, хто не розбирається фахово у питаннях суддівства, не знає досконало правил гри і навіть не збирається спробувати себе в ролі арбітра на футбольному полі. Безумовно, треба завжди приймати правильні рішення як арбітрам, так і гравцям.
Нині у Хорошеві є близько десяти чоловіків, які мають гарний досвід футбольного арбітра.
У 1965-75 роках кубкові першості району та області обслуговували Микола Ренкас, Володимир Закіров та Валерій Богданов.
У 1978 році Володарськ-Волинська районна федерація футболу відрядила на курси суддів у м. Житомир Петра Ющенка, який успішно пройшов навчання, здобув звання судді 1-ї категорії.
Упродовж кількох десятиліть він обслуговував матчі першості Житомирської області 1-2 груп, а також матчі ветеранів. Свій досвід передавав молодшим товаришам: Володимиру Бондарчуку, Олександру Костецькому, які упродовж багатьох років успішно обслуговували футбольні матчі різних рівнів. Упродовж понад десяти років також були арбітрами матчів 2-ї групи першості Житомирської області Михайло Михайленко та Олександр Ющенко.
Відвідавши декілька семінарів у м. Житомирі, до суддівства приступив Дмитро Гарбар, також до нього приєдналися Василь Кривець, Віктор Васильчук, Сергій Ющенко. Молодий, перспективний арбітр Олег Костецький теж нещодавно розпочав свою діяльність на цій ниві. Він уже один сезон успішно обслуговував чемпіонат Хорошівського району.
Тож будьмо вдячними нашим арбітрам. Їхня робота необхідна й дуже важлива, але не завжди належно цінується.

Підготувала Світлана Федоренко

Прокрутити вгору