Наша історія
***
Поширення російської мови в Україні не є природнім процесом – це результат насильства, переслідування, заборони українського друкованого слова. Ще понад століття тому такої думки дотримувався Микола Міхновський – автор політичної концепції української незалежності.
Заборона мови та вихолощення культури тривали увесь час поки українці перебували в окупації «совєтів». На початку ХХ століття українська мова активно використовувалася на Донбасі, в різних куточках Східної та Південної України. Та після поразки УНР українці потрапили під пресинг тоталітарного російсько-радянського режиму і були винищені голодомором. На місце загиблих москва масово переселяла мільйони росіян. Українські школи та університети переходили на російську мову. Кремль чудово розумів, що якщо українці забудуть мову предків чи стануть соромитися говорити нею, то українська нація вже ніколи не відродиться, а буде поглинута імперією.
Після відновлення незалежності України українська влада не доклала належних зусиль доя деколонізації свідомості та дерусифікації українців. Тому навіть зараз ворог постійно намагається дискредитувати та стикнути лоб у лоб українців, адже багато ще досі живе під впливом колоніального минулого. І навіть після активної фази війни з московією дехто продовжує захищати мову окупанта.
Багато поколінь українців через мову розплатились своїм життям. Згадаймо літературно-мистецьке покоління «розстріляного відродження». Сьогодні як ніколи держава має приділяти увагу розвитку культури, підтримці письменників та істориків. Мова безумовно має значення. Відмова від використання мови агресора є важливішим завданням, ніж комусь видається. Бо це внутрішнє свідоме рішення символізує духовний розрив з москвою і її отруйним спадком. Недарма путін однією з вимог до України поставив надання російській мові державного статусу. Російська мова в Україні стала ознакою і інструментом духовного закріпачення нації. Тому дерусифікація – важливе завдання, над яким потрібно працювати.
Андрій Білан
Підготував О. Голяченко
