Сьогодні трохи поезії.
Українське село оспіване багатьма поетами.
Із вірша про село нашого генія Тараса Шевченка:
Село! І серце одпочине:
Село на нашій Україні —
Неначе писанка, село.
Зеленим гаєм поросло.
А ось слова нашого земляка, вчителя Григорія Литвинчука, який у передмові до своєї книги «Дворище» писав: «Село-сад, село-парк. Справжня перлина південної частини Полісся…».
В умовах повномасштабної російсько-української війни українські поети, письменники, художники продовжують творити для сьогодення, для майбутнього, бо – Україна була, Україна є, Україна буде!
Сьогодні пропоную вірш «Село» Т . Парасюк із мережі інтернету.
***
СЕЛО
Співають півні, тишу розбудивши..
Світає…-Ранок…-Сонечко зійшло…
Дійницю швидко з лави ухопивши…
Йде до корови господиня…- Це село…
Стук молотка…- Брусок ковзнув по лезу…
Клепання кіс… -В дощ трави заплело…
Навіть в неділю не буває: « Ще полежу»…
На косовицю поки роси…- Це село…
Покоси за покосом…-Пахнуть трави…
Від поту рясно вкрилося чоло…
Стеблини під ногами кучеряві…
Шумить коса…-Працює…-Це село…
Вже сонечко піднялось височенько…
Все на городі лободою заросло…
Сапи у руки й на город швиденько…
Прополка…- Шарування…. -Це село…
Ой, лихо…-Куди ж ділася насідка?
Лишила квочка з яйцями кубло…
У мене ось вона, кричить сусідка…
Іди мерщій…-Хай сяде…- Це село…
Скоріше б вечір…-А роботи валом…
Стомились руки…-Спину вже звело…
Насмажили яєць з свинячим салом…
Вечеря…- Й до худоби…- Це село…
Усе своє…-І молоко й сметана…
Сальце соломкою пшеничною пройшло…
Вам сільські люди -Честь, хвала і шана…
Дай, Боже, щоб завжди жило Село…
Підготував О. Голяченко
