Інформаційний супротив. 914-й день війни

Ось-ось вересень
***
Найбільше люди їдять у вересні. Ви згадаєте про січень. Але ні, та, в січні теж їдять. Але не те. А у вересні їжу. Тому що коли неврожай – це катастрофа, а коли врожай – це дві катастрофи. Дві катастрофи і одна біда. Тому що урожай може пропасти. А в нього вкладено все. Всі вихідні, відпустку і пара відгулів. І гіркі сльози. І вода по лічильнику. І бензин в машину. І кохання!

І тому більшість сімей з самого ранку вересня їдять яблука. Білий налив заідають Антонівкою і вже починають боятися Симиренка. Кожен зобов’язаний взяти пакет яблук на роботу. А повернувшись з роботи з’їсти ще яблук. Але ніхто вже не може. І мамі приходить в голову ідея – давайте закрутимо яблука в тісто і ще трохи їх поїмо. Давайте, кажуть всі, а потім колупаючи тісто виїдають яблука. Але і це теж результат!
Але яблука – це дурниця. Страшно, коли піде кабачок. Кабачкова ікра вже закрита на зиму в усіх банках, які залишилися від вишні а кабачок все йде. Будете кабачкові оладки? Нііііііі! Добре, тоді я зараз насмажу! Кабачкове суфле дуже добре виглядає в холодильнику, до речі. Спробуйте. Тижнів зо два стоїть там як живе.

Картоплю ніхто не їсть. Тому що картопля, якщо покласти її на балкон, може служити вічно. Як і все, що кладуть на балкон. Тому ніколи у вересні ви не дочекаєтеся: приходьте до нас на картоплю! Зате вас зватимуть на фарширований перець, на аджику, диню, кавун. Ох, людоньки! Пропадає кавун! І всі сідають рятувати кавун. Його не можна викинути. Кожен раз, як ви викидаєте кавун, вмирає кавун.
Гарбуз! Гарбуз – дуже гарна рослина. Коли воно росте, можна фотографувати і викладати в інтернеті. І всі будуть коментувати: ооооо! Гарне, але загадкове. Коли воно виростає, ніхто не розуміє, навіщо це садили?! Але поки воно росте, приємно думати: Людоньки, гарбуз же можна запекти в духовці, покласти в кашу, зварити суп-пюре з гарбузовим насінням! Тут проблема у цілях, думаю. Ніхто не говорить собі: Ох! Я скоро буду запікати оце го в духовці!

У пікові два тижні господині кладуть у банки сливи і малину, груші та яблука, капусту і моркву, а самі передові господині варять пастилу з кабачків з патіоснами. Домашніх годують салатом з помідорів, огірків, цибулі, капусти і пастернаку. Ніхто не знає, що це, але всі його садять. Деякі знають, але у тих на дачі ялинки ростуть!
І поки ці всі закрутки готуються зі страшною силою, всі мріють, щоб в сусідньому дворі жила маленька Оленка з хорошим апетитом. Оленку кликали б у гості кожен день. У різні сім’ї. І закохано дивилися б на неї так, як, може, на Оленку дивитися більше ніколи не будуть. А батьки Оленки здавали б її в оренду. Купили б автомобіль і, звичайно ж, дачку. І тоді що? Тоді Оленка закінчиться… . Але ніхто не знає, де живе така Оленка. .
Тому, озвірівши від повноцінного раціону, починають дзвонити родичам в Шепетівку і запрошувати в гості. Родичі дивуються, що їх звуть. Але вони кладуть в сумки кукурудзу, помідори і цибулю, качан капусти і часник, баночку варення і баночку меду, курчат бройлера і кабачок, і приїжджають в гості. І привозять їжу … І не розуміють, чому у господарів на обличчях якась неприязнь. Але не гнати ж родичів, тому всі сідають за великий стіл і їдять кабачок. Їдять малосольні огірки і помідори. Помідори в шкірці і без шкірки. І смакують маринованим часником. А коли все вже поїдено, господиня, світися як номінант на Оскар, витягає з духовки шарлотку. Родичі з Шепетівки ввічливо посміхаються і кажуть, що вони там, в Шепетівці, забули вимкнути світло, праску і лампадку, і терміново виїзджають. А господарі доїдають все самі. Тому що не можна вітамінам дати пропасти.
Так що кожен дачник у вересні – комора вітамінів. Ходяча пузата комора вітамінів. Яка їсть ці вітаміни про запас, це так само перспективно, як зжерти індульгенцію або дивитися на анальгін.

З дачі всі обов’язково заїжджають на базар, прискіпливо дивляться на кабачок і згадують, що на зиму треба морозити! І морозять журавлину, брусницю та пальці, перекладаючи зручніше торішні запаси.
А схуднувши до травня і забувши весь жах вересня, ми все знову вийдемо на ділянку, обведемо її поглядом і скажемо: я не дурень, я посаджу трохи меньше кабачків! А решта буде квасолька!
Ірина Звєрєва
Ілюстрація: Подшивалов Андрій
ШЕДЕВРИ КУЛІНАРІІ •
Підготував Олександр Голяченко

Прокрутити вгору