Вісім років в Україні йде війна. Страшна й безжальна. Щодня від ворожих куль гинуть найкращі захисники й захисниці України.
Сумна звістка про втрату Героя за лічені хвилини облетіла Іршанську територіальну громаду. 16 серпня поблизу населеного пункту Олександрівка Ізюмського району Харківської області під час інтенсивного артилерійського обстрілу противником кулеметник стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецького батальйону військової частини, старший солдат Котюк Олексій Олександрович отримав поранення, несумісні з життям.
На щиті повернувся до рідної домівки захисник. Люди квітами встелили шлях та утворили живий коридор, яким побратими несли домовину, вкриту синьо-жовтим знаменом.
На площі біля Палацу культури і спорту «Титан» відбулася церемонія прощання із загиблим Героєм. Тут за велінням совісті та громадським обов’язком зібрались його найрідніші люди, родичі, друзі, знайомі та вдячні односельці, щоб схилити голови і віддати належну шану захиснику-воїну.
Слова підтримки родині, бойовим побратимам та друзям висловили Іршанський селищний голова Сергій Сахненко, керівник Коростенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки Вадим Філоненко, начальник транспортно-технологічного цеху Іршанського гірничо-збагачувального комбінату Віталій Андрійчук.
Народився Олексій Котюк у 1981 році в с. Старики Коростенського району у дружній працьовитій сім’ї. Із першого по дев’ятий клас навчався в Іршанській середній школі. Після закінчення Головинського професійно-технічного училища прийшов на роботу в Іршанський ГЗК на посаду машиніста екскаватора. Деякий час працював на підприємстві «Валки-ільменіт». Затим знову повернувся працювати на рідне підприємство у транспортно-технологічний цех. Був завжди життєрадісним, активним, трудолюбивим, мав велике коло друзів, готовий у будь-яку хвилину прийти на допомогу. Був люблячим і турботливим онуком, сином, батьком. Виховував свого єдиного сина справжнім українцем, патріотом, чесним й працьовитим, гідним громадянином своєї країни.
Олексій Котюк був мобілізований 2015 року та брав участь в антитерористичній операції на сході України. Був нагороджений Грамотою та відзнакою «За Доблесть та Звитягу», медаллю «Захисникам Вітчизни», медаллю «За оборону рідної держави».
Після повномасштабного вторгнення росії в Україну Олексій, не вагаючись, пішов захищати свою землю. Мужньо боронив від агресора Харківську область.
На цвинтарі села Старики, не стримуючи сліз, ділилася спогадами про земляка староста Шершнівського старостинського округу Наталія Ющенко. Згадував теплими словами свого побратима, з яким пройшов пекельні бої у зоні АТО, односелець Леонід Васянович. Ховали воїна із усіма військовими почестями.
Ніщо не зменшить біль утрати рідної людини для сина, матері й батька та родини.
Назавжди в пам’яті українців залишаться імена тих, хто віддав своє життя за мир на нашій землі, хто пішов у небо з поля бою. Їхня жертва не має бути марною, бо ми їм завдячуємо життям. Герої не вмирають!
Підготувала Ольга Поліщук
