І знову сумна звістка сколихнула Новоборівську громаду. Загинув, захищаючи Україну в смертельній борні з російським ворогом, уродженець і колишній житель села Кропивня Панченко Андрій Миколайович.
Народився він 29 листопада 1978 року в Кропивні. Тут бігав босоніж по росі, тут батьки з дитинства привчали його до роботи, виховували в любові до людей, рідної землі. У місцевій школі Андрій здобув середню освіту. Потім був на строковій службі. Після демобілізації працював в Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Зустрів своє кохання – Наталію. Створили сім’ю. Народився синочок Олексій, якому нині 10 років. Проживали родиною в сусідньому селі Кропивня Коростенського району, у рідному селі дружини. Господарювали, трудилися. Андрій мав коня, трактора, тримав худобу, був добрим хазяїном.
Коли ворог загарбав Крим і частину Донбасу, Андрій у 2014 році пішов захищати Україну в АТО. Був учасником бойових дій.
Коли російський агресор 24 лютого розпочав повномасштабне вторгнення на нашу землю, Андрій Панченко із першого ж дня був призваний в ЗСУ. Спочатку захищав Київ. Пізніше воював із окупантами на півдні нашої держави. Він був солдатом, стрільцем-номером обслуги десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.
Мужньо й відповідально ніс свою ратну службу. Був надійним бойовим товаришем для побратимів.
Проте війна жорстоко обірвала його життя. Він зник безвісти ще 23 серпня під час знищення ворога та проведення зачистки в районі північної околиці населеного пункту Долина, ймовірно, Донецької області. Пізніше вдалося евакуювати його тіло та ідентифікувати.
17 жовтня односельці та жителі громади, родина, друзі, побратими зустрічали автомобіль із домовиною на колінах, встеляли йому дорогу квітами. Біля батьківської хати відбулося прощання із загиблим. Потім траурна церемонія вирушила в Кропивню Коростенського району Ставищанського старостинського округу Ушомирської територіальної громади. Тут він і знайшов свій останній спочинок. Відспівував його місцевий священник із Лісівщинської церкви. Із прощальними промовами виступили староста Кропивнянського округу Новоборівської громади Микола Кузьменко і староста Ставищанського округу Валентин Субін.
Багато людей прибуло на цю сумну подію, щоб вшанувати Героя-захисника.
Сергій Боровський – начальник збагачувальної фабрики №3 Іршанського ГЗК, де працював Андрій, розповідає про Андрія Панченка як дуже відповідального і безвідмовного, надійного працівника та добру і товариську людину. «Його любили й поважали в колективі, на нього завжди можна було покластися. Добра людина», – сказав Сергій Костянтинович.
Директор Іршанської спортивної школи Олександр Литвинчук так відгукується про свого однокласника: «Андрій був надзвичайно душевним, добрим, людяним. Із ним завжди було приємно спілкуватися. Ми з ним зустрічалися після його участі в АТО, мені тоді здалося, що він став ще серйознішим і мудрішим».
Усього неповні 44 роки відміряла нашому Герою доля, проте він залишив по собі добру пам’ять і славу як гарна людина і мужній Герой-захисник. Син пишатиметься своїм татом усе життя.
Висловлюємо щирі співчуття рідним та близьким загиблого захисника, який мужньо боронив Україну від російських окупантів і віддав життя за кожного з нас. Світла пам’ять та вічний спокій справжньому синові вільного народу!
Підготувала Світлана Федоренко
