14 листопада відзначатимуть Міжнародний день логопеда. Хто такий логопед та чи важлива його праця, ми запитали у вчителя-логопеда вищої категорії Наталії Цвіри.
Чи потрібна логопедія?
– Нині логопедія – це дуже необхідна та важлива наука і діяльність. Дослідження показали, що за останні десять років кількість дітей із мовленнєвими порушеннями значно зросла, а спеціалістів логопедів дуже мало. У нашому селищі діти дошкільного віку взагалі не отримують логопедичної допомоги. Користуючись нагодою, хотіла б закликати випускників шкіл вступати на факультети підготовки вчителів-логопедів, дефектологів. Роботи дуже багато!
Порушення вимови звуків – це тільки частинка роботи логопеда. Навіть у діток із правильною звуковимовою буває недорозвиток фонематики – уміння аналізувати та розрізняти звуки на слух, співвідносити їх із буквами. Як результат – помилки на письмі, під час читання (дислексія, дисграфія). Інколи вони залишаються на все життя.
Як визначити, чи є потреба звертатись до фахівця?
– Є певні вікові норми та критерії мовлення, на які орієнтуються фахівці. Проте не можна чітко сказати, що всі, без винятку, діти повинні їм відповідати. Багато інформації ми можемо черпати із просторів Інтернету. Проте, лише за умови критичного сприйняття. А найкраще – сходити до фахівця.
Зазвичай, батьки порівнюють своїх дітей із однолітками. Якщо дитина не може, не вміє, не хоче вимовляти певні звуки чи слова, вони можуть робити припущення стосовно певних відхилень.
Прийнято вважати нормою, коли дитина до року вже вимовляє звуки і певні слова, до двох років мають з’явитися речення, на зразок: «Мамо, дай чаю».
Трапляються випадки, коли дитина довго не розмовляє, або її мовлення значно відстає від мовлення однолітків. Тоді обов’язково звертатися до інших спеціалістів, можливо, до психолога чи невролога, психіатра, отоларинголога (лора). Після встановлення правильного діагнозу та проходження курсу лікування, у таких дітей є всі підстави наздогнати однолітків.
Особисто я раджу не чекати, доки маленьке відхилення стане проблемою, а завжди радитись, перевірятись і обстежуватись у спеціалістів.
Порада для батьків: якщо дітки до 2 років майже не говорять, потрібно впродовж кількох днів записувати усі слова, які говорить дитина. Через місяць записати знову. Так можна оцінити, чи дитина розвивається, додає нові слова і скільки. Покажіть записи спеціалісту.
«Прирослий язик», або вкорочена вуздечка
– Це явище мають побачити ще у пологовому будинку при огляді дитини хірургом. Часто його виявляють уважні мами. Коли дитина погано смокче при годуванні – дзвоник перевірити язичок. Звертатися можна і до хірургів, і до стоматологів. Найкраще, коли ця проблема виявляється до року. Підрізати вуздечку найкраще до шести місяців. Це швидка процедура, що не потребує особливого догляду після її проведення. Все швидко і безболісно.
Зв’язка, що тримає язик, має здатність розтягуватись. Дитина сама, говорячи, виконуючи певні вправи, може її розтягнути. Щоправда, за умови нескладного випадку.
Трапляється, що вкорочена вуздечка може міняти все: дитина погано харчується, а, відповідно, й росте і розвивається також погано. Пристосовуючись до смоктання, подає нижню щелепу вперед – це змінює прикус. Саме через вкорочену вуздечку не можуть сформуватися верхньоязикові звуки.
Є випадки, коли уже в школі виявляють причину не вимови дітьми певних звуків. Це краще, аніж не виявити зовсім. Проте це пізно для правильної постановки звуків самостійно, без допомоги спеціаліста.
Приміром, не вимова шиплячих і звуків [р], [л] напряму пов’язана із вкорочено вуздечкою. Через «прирослий язик» може бути також горлова вимова, в народі кажуть «картавість».
Чи є класифікація, які звуки має вимовляти дитина раніше, які пізніше?
– Звичайно, є класифікація. Звуки раннього онтогенезу (індивідуального розвитку організму): [м], [н], [т], [б], [д] – прості проривні, ударні звуки. Вони першими з’являються у дитини. Не дивно, що перші слова – це «баба», «дай», «на», «мама», «дід», «тато».
Пізніше, до 4-5 років, мають сформуватися звуки другого онтогенезу, складніші – свистячі та шиплячі – [с], [з], [ш], [ж], йотовані.
До звуків пізнього онтогенезу належать звуки [л], [р] і африкати [ч], [ц], [дж], [дз]. В нормі дитина має навчитись їх вимовляти до 6 років.
Нічого страшного немає в тому, що дитина раніше говорить складніші звуки, типу [р], але не вимовляє свистячих. Якщо немає порушень розвитку мовного апарату, то згодом усе стає на свої місця.
Варто сказати, що такі явища раніше зустрічались набагато рідше. Тепер же мовленнєві проблеми стали набагато складнішими, комплексними.
Логопед радить
* Мовлення дитини формується лише на основі спілкування. Говоріть із малюком «очі в очі», а не коли ви в телефоні, в роботі тощо!
* Знайдіть час розглянути з дитиною малюнки, назвати їх, описати, зробити артикуляційну гімнастику, пограти в лото та інші ігри!
* Розвиток мовлення вимагає послідовності (від простого до складного), регулярності (встановіть графік занять) і величезної праці малюка!
* Ніколи не «рано» і ніколи не «пізно» звернутися до спеціаліста!
Любов Дем’янчук
