Марія родом із невеличкого села Лісова Поляна Баранівського району на Житомирщині. Понад 20 років живе й працює в Черняхові. Знають її в багатьох містах, містечках і селищах області: разом із колегами з музичного гурту «Академія UА» дають благодійні концерти, збираючи кошти на потреби наших воїнів.
У неї вистачає сил на роботу, громадську діяльність, письменництво, родину. Проте головним для себе нині вважає волонтерство. Воно для неї почалося з 2014 року. Тоді нашим воїнам потрібне було все – і Марія як приватна підприємиця спрямовувала кошти з власного бізнесу на потреби наших захисників: купувала для них посуд, засоби гігієни, засоби від комарів, форму, шоломи, бронежилети. Уже тоді робила це адресно – воїнам-землякам. Загалом витратила 350 тисяч гривень. Це вже потім приблизно підбила підсумки своєї допомоги за кілька років, бо відразу не рахувала. Співпрацювала тоді з координаторкою місцевих волонтерів Людмилою Совсімовою і капеланом Володимиром Янчуком. Каже, давала все необхідне для бійців зі своїх торговельних точок. Або купувала в Житомирі чи Хмельницькому. Підтримували тоді чим могли й батьків полеглих героїв, поранених.
Про війну: величезний камінь котиться згори, а ти його прагнеш втримати
Таке вона відчувала десять років тому, приблизно так почувається й зараз.
Тоді, 2014 року, хотіла як сержантка медичної служби йти на війну. Не дозволили сімейні обставини: серйозно захворів син. Усе зробила, щоб він переміг хворобу.
У повномасштабну війну принцип адресності Маріїного волонтерства не змінився: конкретні речі для конкретних воїнів-земляків. Але це вже автомобілі, квадрокоптери, генератори, моторні човни, тепловізори, інструменти для ремонту автівок, матеріали для спорудження бліндажів. За неповні два роки закупили й передали воїнам усього цього більш як на два мільйони гривень.
Тримає зв’язок із воїнами, яким допомагає.
Музичний колектив «АКАДЕМІЯ UА» дав понад 250 благодійних концертів
Ще одна Маріїна любов – поезія. Побачили світ 8 її книжок: «Вектор надії. Вектор любові», «Калинові зорі», «Купальські ночі» (пісні) та книги поезій для дітей, серед яких віршовані інтерпретації казок Андерсена й «Козацька абетка». У доробку багато патріотичної лірики і для дорослих, і для юних. У війну музи не повинні мовчати, вважає поетеса.
2014-го читала людям вірші у власному магазині. Люди питали: «Маріє, що з нами буде? Що буде з Україною?» Відповідала заспокоюючи, що легше стане в 2017-му, але війна триватиме.
Маючи медичну освіту, розуміла, що потребує для поетичної творчості ще й філологічної. Диплом отримала в червні 2022-го. Саме тоді доля звела її з музикантами-земляками Миколою Сидорчуком, Владиславом Солоненком та Іллею Ємцем. Спробували створити гімн однієї з військових частин. Вийшло. Вирішили об’єднатися в колектив. Гурт «Академія UА» Марія створила 2 липня. Відтоді стали мандрівними музиками й читцями. Їхні пісні й вірші чули Черняхів, Чуднів, Коростишів, Коростень, Бердичів, Овруч, Радомишль, Попільня, Хорошів, Головине, Довбиш, Романів…
Пісні на вірші Марії Кучер пишуть і виконують учасники гурту. Сама ж Марія декламує власні поезії. На концертах купують її книги. Каже, що наші люди неймовірні: скринька наповнюється завжди. Іноді зовсім малими купюрами, які приносять пенсіонери й діти. Але саме такі внески найбільше розчулюють митців-волонтерів.
Марія Кучер: «Війна – упорядкований хаос»
Жити на зламі епох, особливо у війну, непросто й нелегко. Волонтерка розповідає, що під час поїздок на передову в неї серце крається, коли бачить по дорозі зруйновані міста й села. Невимовно важко проводжати в останню путь воїнів-земляків. Складно співати й декламувати просто неба у дощ і сніг. Але ж Маріїне життєве кредо – ніколи не здаватися. Вона його перетворила на конкретику – самоорганізацію й дисципліну. Каже, що саме так вчили її батьки. Так навчала бабуся, яка пережила 3 голодомори і розповідала їй, малій, про них і про Соловки, репресованих сусідів ще тоді, у радянські часи. Досі відчуває відповідальність перед батьками, які були прикладом самоорганізації й дисципліни. Відчуває відповідальність перед дітьми і внуками та й загалом перед юним поколінням.
Марія з колегами співпрацюють з іншими волонтерами й волонтерками – бердичівськими, черняхівськими, довбиськими, житомирянкою Юлією Толмачовою та іншими. Підтримують, коли треба, їхні збори, приймають допомогу від них, координують спільні дії.
Моя співрозмовниця каже, що нелегко часом впоратися з якимись технічними речами, як-от: перегнати автівку з-за кордону, оформити її, поставити на облік у військовій частині, знайти хороший мотор до човна, купити якісний квадрокоптер за розумну ціну. Але все вдається, бо ж уже встигли познайомитися з небайдужими людьми й налагодити з ними співпрацю. Навчилися упорядковувати хаос.
Ми – кров свого народу
Це рядок однієї з поезій Марії Кучер. Кров – це воїни, волонтери і кожен, хто живе війною, живе для України й хоче перемоги в цій війні. Кров пращурів-патріотів, які з надією дивляться на нас із небес. Жалкує, що не всі нині у війні, особливо ж влада, на її думку – як центральна, так і місцева. Не тільки жалкує, а й каже про це вголос у соціальних мережах і на благодійних концертах. Наголошує на необхідності спрямовувати кошти на ЗСУ, а не закопувати їх в асфальт. Такою була завжди, зокрема і як депутатка районної ради.
Марія один час перед повномасштабним вторгненням працювала в Польщі і Чехії. Розповідає, що багато наших земляків, які туди виїхали, плачуть за Україною. Цінувати себе, не схиляти голову – радила їм і сама так робила.
Уже цьогоріч гурт «Академія UА» дав благодійні концерти в Чуднові, Бердичеві й Коростені. Купили воїнам квадрокоптер і передали 16 тисяч на тепловізор для «тридцятки». Куплять ще не один. І не тільки квадрокоптер. Спасибі, Маріє.
Підготувала Наталя Ковшевна
Матеріал створено за підтримки Волинського прес-клубу
