Марія хутенько справлялася по магазинах, аби купити онукам чогось на обід та до вечері. Знала, що прийдуть зі школи додому і будуть голодні. Сама не мала змоги сьогодні наготувати чогось дітям, бо мусила йти до лікарні. Хоча й має передпенсійний вік, проте особливо на здоров’я не скаржилася. А останнім часом стало серце підводити, тиск стрибає, ще всяких хвороб додалося. А причина, на жаль, цьому є. І живе ця причина з Марією під одним дахом.
Дуже часто повертається жінка думками у минуле, у свою юність і думає: «Чим завинила? Де схибила? Що зробила не так?»
Побралися з Миколою по любові. Усе життя трудилися. Усе, як кажуть, пташили до хати, до гніздечка. Бог послав двійко діток. Синочок Василько і донечка Маргаритка. Батьки намагалися забезпечувати дітей усім необхідним, аби були не гірші за людських: одягали, годували, вчили. Василю легко давалося навчання. Гарно закінчив школу, здобув вищу освіту, одружився і переїхав жити та працювати в столицю. Навідується рідко, бо ще десь підробляє, аби родина ні в чому не мала потреби. Має донечку, яку дуже любить. Та й з дружиною живуть ніби дружно. Ніколи мати не чула суперечок між ними.
Проте зовсім інакше склалася доля у Рити.
Навчання давалося дівчині не дуже. Потрібно було щодня слідкувати, щоб підготувала уроки. Проте з кожним наступним класом її успішність падала, а інтерес до навчання після восьмого класу зник зовсім. Батьки вирішили, що краще хай іде отримає спеціальність, ніж буде просиджувати даремно ще роки у школі. А Рита й рада була такому рішенню батьків. Пішла навчатися на кухаря в Головинське училище. Спочатку ніби сподобалося їй, а потім теж не стала напружуватися і докладати будь-яких зусиль до навчання. Проте з горем пополам закінчила училище й отримала диплом. Та додому приїхала вже з чоловіком й оголосила батькам, що будуть одружуватися, бо вона чекає дитину.
Молодята стали жити з батьками. Мама і тато на роботі, а Рита зі своїм Толею – в магазин по пиво, увечері – до друзів. На роботу не спішили – їм і так було добре. Народився внучок у Марії з Миколою. Бабусі додалося клопотів, бо Рита частенько залишала на неї Дмитрика, а сама то їздила в Житомир, ніби у справах, то ще кудись разом із чоловіком. Проте, як правило, поверталися обоє додому напідпитку і через будь-яку дрібницю починали сваритися. За два роки народилася у Рити з Толею дівчинка Наталочка. Дитинка була кволою і худенькою. Потребувала ретельного догляду. Проте батькам було не до дітей. Вони все частіше заглядали в чарку, приносили випити й додому і влаштовували застілля, а потім п’яні розбірки і сварки.
Аби онуки усе це менше бачили, дідусь із бабусею забрали їх у свою частину будинку. А горе-батьків це влаштовувало, бо вони ніякої турботи про них не виявляли.
Згодом Анатолій подався десь на заробітки, спочатку телефонував, хоч зрідка, а потім зовсім ніяких звісток про себе не подавав. Так пройшло кілька років. Діти підростали здебільшого під опікою Марії, бо Микола, дивлячись на таке непутяще доччине життя, все більше марнів і хворів. А Рита й далі топила свої дні й роки в горілці. Щоразу знаходила собі «товаришів» і «товаришок» по чарці, приходила додому і починала розказувати батькам, як вони її неправильно виховали, не дали того, що треба, не забезпечили. Тому й життя не склалося. Марія тихо плакала, аби онуки не бачили її сліз та не додавати жалю чоловіку.
Онучатка вже школярики. Дмитрик гарно вчиться, вчителі хвалять, дякують бабусі за виховання. Наталочці важче дається навчання, проте їй старанності не позичати. Сяде у дідуся на колінах і цілий вечір читає йому, а потім віршики розказує напам’ять. А тоді ще разом із дідусем завдання з математики виконують.
І все б добре. Якби Маргарита не перетворювала життя своїх рідних у пекло. Вона вже не дивиться, чи є діти, чи нема – кричить і називає найгіршими словами батьків, звинувачує у всьому. Їй не подобається, як мати прибрала, як приготувала вечерю – все не так. А батько, за її п’яними висловлюваннями, взагалі ніякої користі не приносить. Пенсію не дає їй на горілку, сам уже хворий, працювати не може. Пора й помирати.
Саме таку історію життя дізналися працівники мобільної бригади із соціальної-психологічної допомоги. Вони відвідали цю родину. Наразі вирішується питання щодо лікування Маргарити, аби убезпечити родину від домашнього насильства, яке вона чинить щодо своїх рідних.
Потрапити в тенета алкоголю легко, а звільнитися від них вдається одиницям.
Надія Панченко
