27 травня, в 93-й день війни з російськими окупантами, рідні, друзі, побратими провели в останню путь воїна-захисника Миколу Фетісова. Йому було всього 28. Основну частину свого життя він мешкав у Києві. І поховали його в Києві. Проте останні роки улюбленим місцем проживання для Миколи і його коханої дружини Аліни Синявської стало село Кропивня Новоборівської територіальної громади. Молодий чоловік мріяв поєднати своє життя з підприємницькою діяльністю на землі, де пахне хвоєю, квітами і росяними ранками.
Проте не судилося… Наш земляк загинув 20 травня на фронті на Донбасі в районі Білогорівки. Якраз 22 травня, в День Миколи Чудотворця, йому мало виповнитися 28 років. Саме цього дня у храмі Покрови Пресвятої Богородиці с. Кропивня готувалися служити молебень за його здоров’я, і тут надійшов дзвінок про його загибель.
Микола був дуже освіченим молодим чоловіком, добре розбирався в цифрових технологіях. Хоча він мав «білий» військовий квиток, проте твердо настояв на тому, що має захищати Батьківщину. 8 березня цього року молодята Микола й Аліна, перебуваючи у Львові, взяли офіційний шлюб, а 10-го він уже пішов добровольцем на фронт.
Попередньо Микола Фетісов, зібравши волонтерські та власні кошти, придбав автомобіль для розвідки. І ще за власні кошти придбав три дрони. Останній – найбільш сучасної моделі – він і використовував у день загибелі. Саме таку літальну розвідувальну техніку особливо ретельно відслідковували вороги. Микола знав про підвищену небезпеку, проте безстрашно виконував свою роботу. Він виявив 30 одиниць ворожої техніки, яку ліквідували його побратими і цим попередили подальший прорив окупантів. Але це сталося ціною життя молодого бійця-розвідника.
У цивільному житті Микола був активістом у скаутській спільноті, авторитетним лідером серед молоді. Він любив подорожі, ходив у гори і захоплював цим друзів, займався скелелазанням, пропагував здоровий спосіб життя.
Ось як про нього згадує товаришка по скаутській спільноті: «Ти був втіленням усіх скаутських чеснот та Людиною з великої літери. Ти любив просте життя, прості речі та простих людей. Ти любив все справжнє, чесне та щире.
За свої 27 років ти встиг прожити неймовірне життя, побудувати власну справу та доторкнутися до сердець тисяч людей.
Таких достойних людей я більше не знаю. Ти задав таку планку, до якої не уявляю, як дотягнутися».
Микола любив людей, його тепло відчували усі рідні й друзі. Сестра Анастасія згадує:
«Мені так пощастило, що поряд був такий брат… Ти був найкращим. Стільком людям ти відкрив цей світ, стільки людей завдяки тобі знайшли друзів, коханих та нову пристрасть – подорожувати! Ти мене змінив, ти мене виховав.
Один із прощальних подарунків для тебе від близької мені людини: на небі є зірка, назва якої «Микола Фетісов». Ти так любив дивитись на зорі, а тепер ти – моя головна зоря.
Учора ми посадили твоє улюблене дерево – ліванський кедр у близькому твоїй душі місці. Встигли і поплакати, і посміятись. Все було, як ти любиш: природа, вогнище, твої улюблені люди, навіть хіпстерські суші були… Я впевнена, що ти зацінив…»
Іще одна світла душа відлетіла до Бога. «Немає більше від тієї любові, як хто душу свою покладе за друзів своїх» (Ін. 15:13). Ми всі в боргу перед людьми, які ціною свого життя захищають від світового зла мільйони земляків, звичайних українців.
Щирі співчуття родині. Слава герою і вічна пам’ять!
Підготувала Надія Панченко
