Уміння вишивати для українців – це не лише дозвілля або захоплення, це можливість передавати культурні надбання від покоління до покоління, це умова самовизначення нації.
В Іршанській територіальній громаді проживає чимало майстринь вишивання. Кожна з них має свої улюблені техніки, кольори та візерунки. З однією із них ми вас познайомимо.
Тетяна Севостьянова – жителька села Ковалі, тут народилася і виросла.
![](https://zvisno.news/wp-content/uploads/2022/06/0-02-05-47d24fb03a1ea6caa8397f3943f897dcc96793b10a33dbf67f0ea887152aedcd_88d02bbbe79215f4-1.jpg)
Із дитинства пам’ятає маму і бабусю за вишивкою. Жили однією родиною. Дорослі багато працювали, але знаходили час і для вишивання. Працювали над узорами й співали українські пісні. Вишивкою прикрашали одяг, постіль, рушники. Любов до вишивання у нашої героїні є спадковою. Це ціла династія. В сім’ї зберігаються роботи бабусі Євгенії, яка народилася ще в 1925 році. Бабця залишила після себе в спадок любов до вишивання і свої рушники: одні були для свят, інші – для буднів. Мама Тетяни, Любов, багато вечорів провела за цим рукоділлям, дуже його полюбляє і з дитинства навчала вишиванню своїх доньок Тетяну та Ірину. Проте через травму руки жінка змушена полишити улюблену справу. Сестра Ірина теж дружить з голкою та ниткою і кожну вільну хвилину намагається присвятити вишивці.
![](https://zvisno.news/wp-content/uploads/2022/06/zobrazhennya_viber_2022-05-22_19-41-49-816-1.jpg)
Літа ідуть… Сьогодні берегинею сімейного вишитого надбання залишається Тетяна. Сучасна майстриня не поступається талантом своїм пращуркам. Мистецтво творити прекрасне вона увібрала сповна. Перші роботи створила ще в школі.
Рукодільниця вишиває і сорочки, і рушники, і картини, й ікони. Свої роботи, вишивані речі мами та бабусі пильно оберігає в домашній скарбниці. Вони прикрашають усю домівку господині.
– Уся наша сім’я на свята одягається у вишите вбрання. Однією з найбільших утіх є те, що мій син дуже любить одягати сорочку, вишиту моїми руками. Я знаю, що у свої творіння я вкладаю любов і молитву до Бога, бо вишиванку недарма називають українським оберегом. Спочатку я все вишивала нитками. Згодом почала працювати з бісером, – розповіла вишивальниця.
Спостерігаючи за роботою мами, вишивкою неабияк зацікавився і син Тетяни Богдан. У сьомому класі хлопець став творцем свого першого вишитого рушника. Ним він потішив і вчительку з трудового навчання, і однокласників. Дуже хочеться, щоб Тетяна продовжувала цю клопітку роботу та навчала вишиванню і юне покоління.
Творча праця складна, але й безмежно прекрасна. Навчайтесь вишиванню. Саме національне вишите вбрання ідентифікує нас українцями.
Українці, одягніть вишиванку – це наше! Якщо ви відчули хоча б невеличке бажання прикрасити свій гардероб та побут вишивкою, не гасіть його, сміливо починайте трудитися. Маленьке бажання розгориться у світле полум’я любові до творчості, до вишивання.
Володимир Кайдалов