Пам’ятаєте ще дитячий «аргумент», коли аргументів насправді немає, – «сам дурень!» Цей прийом має й інші варіації: «валити з дурної голови на здорову», «перекладати вину на невинного»… Зараз виявів таких пересмикувань, зміни акцентів ми бачимо аж забагато: повідомлення москви, зокрема заяви російських посадовців, часто є дзеркальними до реальності й означають цілком протилежне.
Приклади цього може навести чи не кожен із нас. Пригадаймо для початку спілкування з рідними/знайомими «звідти». Як показує досвід авторів і їхніх близьких/друзів, ситуації до болю схожі.
«Мамо, ми тут сидимо у підвалі, нас весь час бомблять» – «Ты там поменьше украинское телевидение смотри, а то уже бредишь!»
«Брат, я тебе объясню, что там у вас происходит» – «Та я тут, що ти мені поясниш? У нас обстріл!» – «Нет, ты не понимаешь! Это вас обманывает ваша власть».
«Как там вы?» – «Та хреново, людей у нас убивають!» – «Ну вы еще чуточку потерпите, скоро все будет хорошо, мы вас освободим»…
Прикладів – море. Результат: повне їхнє НЕБАЖАННЯ розуміти ситуацію. Звинувачення українських ЗМІ в тому, що всі повідомлення про руйнування, завдані Україні, – це фейки (слово ж вивчили!). Таврування українців як зомбі попри власне поклоніння своєму телебаченню («в телевізорі не показали – значить, такого не було»)… Все це – наслідок багаторічної обробки свідомості дезінформацією. І сьогодні повідомлення росії про її переможну політику, звитяги на «звільнених» територіях чи виявлену благодійність лише незначною мірою спрямовані на нас. Головне – продовжувати обдурювати власне народонаселення там, на росії. Відповідно, ми повинні розуміти: все, що повідомляють звідти, однозначна дезінформація, вірити якій НЕ МОЖНА.
Ілюстрації? Їх, знову ж, забагато.
Так, о 5-й ранку 24 лютого володимир путін оголосив рішення про початок проведення «спецоперації» на Донбасі на прохання угруповань «ДНР» та «ЛНР». Він наголосив, що в плани росії не входить окупація українських земель. Бо ж рф вважає важливим, щоб правом самовизначення могли «скористатися всі народи України». Відповідальність за «можливе кровопролиття» Путін поклав «на совість українського режиму». https://www.radiosvoboda.org/a/31719676.html
Що маємо насправді? Повноцінну військову агресію. У тимчасово окупованих районах росіяни призначили свої адміністрації та намагаються провести фейкові референдуми. Іншими словами, позбавляють українців можливості самовизначення. Про «кровопролиття на совісті українського режиму» й говорити нічого, – саме росіяни з наказу путіна масово вбивають цивільних.
Чому ж Росія напала на Україну? Доречно пригадати мультфільм, що показують у російських школах. Про хлопчика, який захотів, аби його називали не Ніколаєм, а Миколою, і став активно ображати інших. Так, як Україна вже вісім років нібито ображає мешканців квазіреспублік ДНР та ЛНР. Нумо, звернімося знову до власного досвіду – тих, хто має родичів/знайомих у ОРДЛО! Хтось жалівся вам, що Україна проводила там бомбування, тримала в концтаборах, здійснювала біоексперименти над тамтешніми дітьми?.. І ми не чули! То в чому ж річ? Путін пояснив це гучною, але цілком незбагненною метою – «денацифікацією України». Насправді, немає жодних доказів того, що російськомовні чи етнічні росіяни на сході України зазнають переслідувань – не кажучи вже про геноцид – з боку української влади. Це підтверджують звіти Ради Європи, Верховного комісара ООН з прав людини та ОБСЄ…
https://www.ukrinform.ua/rubric-uarazom/3451395-denacifikacia-pokremlivski-rosiani-opriludnili-programu-genocidu-ukrainciv.html
Далі. В інтерв’ю італійській телекомпанії «Медіасет» очільник МЗС рф сергій лавров сказав, що москва не ставить за мету зміну київського режиму, «подібним займаються лише США». https://t.me/rian_ru/161353
Насправді ми пам’ятаємо зроблені росією заяви про незаконність «нацистського» київського режиму; викрадення та катування представників органів української влади та місцевого самоврядування з метою змусити виконувати злочинні накази окупантів.
Ще. Російські пропагандистські ресурси повідомили, що українці на окупованих територіях, які агітпроп називає «звільненими», отримали пенсійні виплати. Що на практиці? Російські окупанти грабують банки й відділення Укрпошти, де зберігається готівка, призначена для пенсійних і соціальних виплат українцям.
https://www.stopfake.org/uk/fejk-rosiya-viplatila-pensiyu-ukrayintsyam-z-okupovanih-teritorij/
Від найбільшої події до найменшої теми – всі повідомлення росії містять криве віддзеркалення. Чи це звинувачення НАТО в тому, що альянс пообіцяв росії не поширювати свого впливу на схід, і саме порушення цієї обіцянки змусило росію протистояти загрозі НАТО на території України. Зауважмо: така «обіцянка» ніде не зафіксована. Російські ЗМІ заявляли, що її «усно» отримав ще Михайло Горбачов. Але сам Горбачов 2014 року спростував це твердження в інтерв’ю німецькому телебаченню:
«Варшавський договір ще існував, і це питання на той час не стояло»,- пояснив він. У договорі «два плюс чотири» від 1990 року мова йшла про територію колишньої НДР, уточнив Горбачов. У ньому обумовлювалося, що там не можуть «розміщуватися атомна зброя та війська НАТО». Чи це розповідь про надану десь у Херсоні гуманітарну допомогу, яку місцеві жителі насправді проігнорували…
Окрім синдрому «кривого дзеркала», наголосимо на двох міфах. Про те, що є ліберальні російські медіа, які кажуть правду. Це – неправда. Вони так само маніпулюють, лише завуальовано, менш безпардонно. І вірити їм також не варто. Другий – про те, що існують «хороші росіяни», а винний виключно путін. Але ж це не він особисто натискав на гашетку, стріляючи в українців, не він ґвалтував підлітків, не він скидав бомби на мирні об’єкти. То хто ж тоді – оті «хороші росіяни»? І чи не вони обрали собі таку владу і чудово співіснують з тоталітарним режимом вже не одне десятиліття?
Отже, не віримо! І бажаємо всім бути пильними.
Публікація підготовлена в рамках проєкту «Разом Краще» ГО «Інститут Креативних Інновацій» та Асоціації професійних журналістів та рекламістів Житомирщини в рамках програми Чорноморського фонду регіонального співробітництва за фінансової підтримки Європейського Союзу. Її зміст є виключною відповідальністю автора та ГО і не обов’язково відображає позицію Європейського Союзу.
Алла Федорина, доцентка кафедри журналістики та філології Сумського державного університету, заслужена журналістка України
Олексій Гвоздик, медіаексперт
