Інтернет-видання "Zvisno"

Плакало небо і земля. Ридала безутішна мати, зігнувся під тягарем горя батько. У скорботі – вся родина, село Грабівка, Рижани, навколишні села, уся Хорошівська громада. У неділю 3 квітня провели в останню скорботну путь нашого захисника-героя Івана Ігоровича Данильчука. Він загинув у смертельному бою з дикими ордами російських орків. Він загинув, виконуючи священний обов’язок, захищаючи свою родину, Батьківщину, свій народ від знищення, поневолення загарбниками.

Провести Героя прибули військові, керівництво Хорошівської громади, жителі Грабівки, Рижан, навколишніх сіл, численні друзі. З рідної хати домовину несли вздовж коридору, який утворили односельці, з квітами в руках і на колінах вшановуючи загиблого захисника.

Відспівували Героя в Рижанському храмі Різдва Богородиці три священники. Церква і подвір’я храму були заповнені людьми. Земляки щиро молилися Господу за упокій душі Івана.

Потім поховали загиблого захисника з військовими почестями на Рижанському кладовищі. Зі словами прощання виступила староста Рижанського округу  громади Лідія Леонідівна Вербило:

• Іван народився 8 квітня 1995 року в селі Грабівка у родині колгоспників. Скоро йому було б 27 років. Тут у Рижанській школі він учився. Потім служив у армії в артилерійському взводі, трудився, одружився,  має маленького синочка Олександра.

Іван воював у 95-й десантно-штурмовій бригаді, захищав свою Батьківщину, боровся за мир, за наше майбутнє. Та ворожий снаряд не оминув нашого солдата. 24 березня від загинув під Волновахою. Звістка про загибель Івана стривожила серця кожного з нас. Наш земляк з честю віддав своє життя за нас із вами. Він – Герой, і йому велика шана.

Дорогі батьки, Наталя Миколаївна та Ігор В’ячеславович, дорога родино, прийміть наші щирі співчуття. Спи спокійно, наш герою, ми тебе не забудемо. Перемога буде за нами! Слава Україні! – вигукнула Лідія Леонідівна. І у відповідь почулося багатоголосе «Героям слава!»

Перша вчителька і колишняя директорка Рижанського загальноосвітного закладу Світлана Григорівна Голяченко сказала:

• Страшна війна забрала у нас молоду людину у віці розквіту, коли треба мріяти, любити, будувати… Я пам’ятаю його ще маленьким, коли матуся привела його у перший клас. Це був допитливий хлопчик. Гарно навчався. І перше написане ним слово було «мама», і це слово більше ніколи не пролунає з його вуст. Коли ж Ваня був випускником, і я вручала йому атестат, – це був уже гарний мужній хлопець, який завжди усім приходив на допомогу. Я щиро співчуваю батькам і низько кланяюся їм за те, що виховали нам захисника і Героя. Ми будемо завжди пам’ятати про подвиг Івана. Вічна пам’ять і слава Герою! – промовила Світлана Григорівна.

Із болем у серці мовив священник:

• Наш земляк віддав найдорожче – своє життя за усіх нас, за Україну, за ближніх своїх. Хай спочиває з миром. І душа його буде в Царстві Небесному. Будемо просити Бога, щоб більше ніхто не гинув. Перемога буде за Україною! – сказав настоятель Рижанського храму Православної церкви України отець Віктор.

Разом із родиною і людьми плакало небо: йшов дощ і мокрий сніг. Погляди усіх присутніх були сповнені щирого співчуття, болю, великого горя.

Нині плаче вся Україна від невимовних втрат, від надлюдських випробувань і страждань, які принесла на нашу землю загарбницька російська армія. Проте правда на нашій стороні, адже ми воюємо за справедливість і за життя на власній землі, ми ні на кого не нападали. Ми віримо, що Господь допоможе нам у цій праведній борні й наші тяжкі жертви будуть відшкодованими.

Слава Героям! Герої не вмирають!

Підготувала Надія Панченко