У четвер, 20 липня, Хорошівська громада з глибоким сумом попрощалася із загиблим Воїном-Захисником Олексієм Федотовим.
Житель села Рижани Олексій Юрійович Федотов народився 27 червня 1988 року в селі Дячкове Диканського району на Полтавщині.
Початкову школу він закінчив у Чапаївській школі Диканського району, а пізніше родина переїхала на постійне проживання в Шишацький район у село Товсте. Хлопець далі здобував середню освіту в школі імені Вернадського в районному центрі. Після 9-го класу вступив до Полтавського професійно-технічного училища №23 та отримав професію будівельника.
Потім була строкова служба в Криму. Спочатку в навчальному центрі в Севастополі, а потім у складі військ ППО в Євпаторії у званні «старший солдат».
Після демобілізації Олексій працював у Шишацькому підрозділі агрофірми ім. Довженка охоронником, потім на пилорамі – на різних роботах.
Якось на свято Маковея Олексій був із друзями в сусідньому селі й там познайомився із нашою землячкою з Рижан – Вікторією, яка приїхала в гості до куми. Між ними зав’язалися теплі стосунки, народилося кохання, і невдовзі молоді люди одружилися. У Вікторії вже був син Олексій 2009 року народження від першого шлюбу. Олексій Федотов для малого Олексія став гарним, люблячим і турботливим батьком. Прожила родина в Товстому кілька років і невдовзі переїхала в Рижани. Тут вони придбали будинок, зробили гарний ремонт, добре господарювали. Уже в Рижанах у них народилася у 2018 році донечка Антоніна. Вікторія працювала в місцевій школі, а Олексій спочатку влаштувався в Будо-Рижанській школі працівником котельні. Пізніше трудився на каменедобувних кар’єрах. Останнім часом працював на каменепереробному підприємстві у с. Камінь Новоборівської громади.
У Рижанах Олексій із родиною проживав 11 років, і за цей час здобув авторитет у громаді, шану і повагу односельців.
Він дуже любив свою донечку, проводив із нею багато часу. На риболовлю завжди брав із собою сина, у них також було багато спільних справ.
Олексій був у постійному русі, не засиджувався на одному місці, завжди був зайнятий. Йому подобалося випалювати по дереву. Свої картини він дарував друзям. Любив техніку, ремонтував автомобіль, увесь час знаходив собі якусь роботу.
Дружина Вікторія крізь сльози ділиться: «Мій чоловік знав, що я люблю квіти, і завжди, якщо їде з роботи і побачить, що цвіте люпин чи соняхи, чи якесь інше гарне місце знайде – завжди возив туди мене. Ми любили проводити час на природі».
Теща Людмила Зеленко розповідає: «Олексій був дуже доброю людиною. Привітний, добрий, усім спішив допомогти, любив поспілкуватися з односельцями, друзями. Його всі поважали і любили. Для нас усіх це величезна втрата».
Мобілізували Олексія Федотова у квітні 2023 року. Він служив старшим солдатом на посаді стрільця третього кулеметного відділення кулеметного взводу першого стрілецького батальйону однієї з військових частин ЗСУ.
Загинув наш Герой 16 липня поблизу населеного пункту Міньківка Бахмутського району Донецької області під час виконання бойового завдання.
Вікторія розповідає, що після того, як вони отримали цю страшну звістку, їй телефонував командир Олексія, багато його побратимів, які розповідали, що він був дуже сміливим, був героєм, виявляв мужність і безстрашність під час виконання завдань в умовах війни.
Попрощатися з односельцем, родичем, товаришем, побратимом прийшло багато людей. Чин відспівування розпочали біля дому воїна в Рижанах. Далі провели в останній раз в місцевий храм Різдва Пресвятої Богородиці, де його настоятель о. Віктор та настоятель Хорошівського храму святого Архистратига Божого Михаїла о. Андрій провели заупокійну службу.
Звідти траурна хода вирушила до місцевого кладовища.
Проводили його на колінах із квітами та українськими прапорами.
На кладовищі виступив староста Рижанського округу Михайло Кухтицький, який висловив глибокий жаль із приводу загибелі молодого жителя громади, батька, чоловіка, сина, а також щирі співчуття батькам, дружині, дітям, родині Воїна. Потім слово взяв побратим Олексія Микола, який сказав слова співчуття рідним та зачитав патріотичний вірш. Священник о. Віктор наголосив про необхідність єдності українців, про те, що потрібно триматися своєї мови, віри та відмовлятися від усього ворожого російського. Говорив хороші слова про загиблого героя, що знав його особисто, і закликав усіх молитися за упокій його душі та завжди пам’ятати його подвиг.
Поховали Героя зі всіма громадянськими і військовими почестями.
Слава Героям! Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
