І ще одна сумна звістка надійшла в Іршанську територіальну громаду.
Загинув на війні з російськими окупантами житель Іршанська, стрілець-зенітник другого відділення третього зенітного ракетного взводу третього механізованого батальйону однієї з військових частин Збройних сил України, солдат Люшненко Віктор Анатолійович.
Обірвалося молоде життя Героя 19 серпня 2023 року поблизу населеного пункту Приютне Пологівського району Запорізької області під час виконання обов’язків військової служби при захисті Батьківщини. Довгий час Віктор вважався безвісти зниклим. Востаннє він повернувся додому, аби знайти в рідній землі свій вічний спочинок 11 травня, через 9 місяців після загибелі. Цього дня відбулися заходи з вшанування та поховання Героя.
Народився Віктор Люшненко 9 червня 1985 року в Іршанську. Ріс звичайним, жвавим, цікавим до всього хлопчиком. Мав старшу сестру Любу. Коли у 2001 році після тяжкої хвороби померла їхня матуся, то опікувалася братом сестра. Із 16 років уже довелось йому жити без найріднішої людини, без її тепла, без материнської любові.
Після закінчення навчання в місцевій загальноосвітній школі Віктор працював на різних каменевидобувних та каменеобробних підприємствах. Певний час трудився в Іршанському гірничо-збагачувальному комбінаті.
Був одружений. Його донька Ангеліна уже теж закінчила школу і здобуває вищу освіту.
Віктор Люшненко був мобілізований 27 січня 2023 року. Служив переважно на Запорізькому напрямку, самовіддано й гідно захищав свою Батьківщину. Був надійним плечем для своїх бойових побратимів. Чесно й невтомно ніс тяжку солдатську службу. Та 19 серпня 2023 року дзвінок від нього додому був останнім. 20 серпня рідні отримали інформацію про те, що він вважається безвісти зниклим. Потім були довгі місяці болю, невідомості, чекання, досліджень ДНК. І лише тепер Герой-Захисник повернувся, щоб знайти вічний спочинок на малій батьківщині.
Церемонія прощання з Героєм Віктором Люшненком відбулася на площі перед Палацом культури і спорту «Титан». Земляки, родина, друзі, представники влади, побратими прийшли віддати останні почесті загиблому Воїну-Захиснику. Зі скорботною промовою перед присутніми виступив Іршанський селищний голова Сергій Сахненко.
Зустрічали й проводжали скорботний кортеж іршанці живим коридором, схиливши голови у жалобі.
Відспівували Героя в Іршанській Церкві Святої Покрови. Поховали його на місцевому кладовищі з усіма військовими і громадянськими почестями. На могилу загиблого захисника України лягли оберемки живих квітів.
Друг загиблого Євген Шишкін розповів, що Віктор був дуже вражений і стривожений повномасштабним вторгненням росіян в Україну, його патріотичні почуття у зв’язку з цим дуже загострилися. Він говорив: «Ми їх усіх переб’ємо!» А ще Євген розповів, що Віктор був дружелюбним, товариським, любив спорт, брав участь у змаганнях із різних видів спорту.
Хрещена Віктора Надія Польова так сказала про нього: «Вітя був дуже доброю людиною. Завжди привітний, безвідмовний. Відгукувався на будь-яке прохання про допомогу і гарно ставився до людей».
Осиротіли рідні: батько, сестра, донька. Понесла велику втрату громада й Україна. Бо обірвалося молоде життя чоловіка, який міг ще жити і працювати, насолоджуватися життям і приносити користь суспільству, родині, державі. Проте він віддав своє життя за Україну, за кожного з нас. Тому ми, земляки, українці, схиляємо голови та коліна перед загиблим Героєм. Вічна йому пам’ять і слава! Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
Фото Олександра Голяченка
