Знову страшна кривава втрата в Іршанській територіальній громаді: загинув на визвольній війні з російськими окупантами солдат, стрілець-номер обслуги третього аеромобільного відділення першого аеромобільного взводу одинадцятої аеромобільної роти четвертого аеромобільного батальйону однієї з військових частин Збройних сил України, житель Іршанська Мороз Андрій Миколайович.
В офіційному повідомленні значиться, що Андрій Мороз загинув 3-го серпня під час ведення бойових дій у районі населеного пункту Роботине Запорізької області в результаті обстрілу протитанковою керованою ракетою з боку противника, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи волю та незалежність України.
Народився Андрій Миколайович 1 червня 1979 року в селищі Іршанськ. Ріс звичайним хлопцем, мав друзів. Дуже любив риболовлю. У 1996 році закінчив місцеву школу. Пізніше здобув спеціальність електрогазозварювальника в Житомирському політехнічному училищі. Працював на різних підприємствах: в Іршанському ГЗК, їздив на заробітки за кордон, бо треба було утримувати сім’ю. Останнім часом трудився електрогазозварювальником у ТОВ «Межиріченський гірничо-збагачувальний комбінат».
Був мобілізований Андрій Мороз 16 грудня 2022 року. Мужньо і відповідально, пліч-о-пліч зі своїми бойовими побратимами він ніс службу в гарячих точках війни з російськими загарбниками і вбивцями. Загинув як Герой. Діти пишатимуться своїм батьком.
За велінням совісті та згідно із громадянським обов’язком провести в останню путь одного з найкращих синів України, Героя-земляка зібралися багато людей: родичі, друзі, знайомі, представники влади та Збройних сил України, вдячні земляки. Вони у скорботі зі схиленими головами зустрічали траурний кортеж на вулицях Іршанська, віддавали Герою належну шану.
Це дуже тяжка втрата для сім’ї, усієї родини. Але загибель Воїна-Захисника – це величезна непоправна втрата для кожного з нас, для Збройних сил, для України. Висловлюємо співчуття дружині загиблого Героя Лесі Сергіївні, донечці Даринці, сину Дмитрію, брату Сергію, усім рідним та близьким. Схиляємо голови та коліна перед його пам’яттю.
Церемонія прощання із загиблим Героєм Андрієм Морозом відбулася 11 серпня в Іршанську на площі біля палацу культури і спорту «Титан». Скорботну промову мав перед домовиною Героя Іршанський селищний голова Сергій Сахненко. Він висловив глибокі співчуття рідним і близьким загиблого, а також запевнив усіх, що пам’ять про Героя Андрія Мороза і його побратимів назавжди залишиться в серцях земляків, в історії визвольної боротьби України.
На траурній церемонії виступив також виконуючий обов’язки начальника Коростенського ЦК та СП (військкомату) Ігор Савчук. Він сказав, що Андрій Мороз був відповідальним бійцем, мужнім солдатом і загинув як Герой за Україну.
Під звуки сумної мелодії ведучий церемонії прощання Володимир Кайдалов сказав: «Не плачте, діти, ваш батько на небесах, йому вже не болять рани. Він прийде до вас вранці, коли ви ще спатимете, сонячним промінням торкнеться чола і нагадає цим, як сильно вас любить. Вже не кровоточать його рани, не пече йому в грудях. Вже на Небі стоїть він на варті разом із побратимами».
Відспівували Воїна Андрія в Іршанському храмі Святої Покрови. Службу проводив настоятель храму о. Микола, йому співслужили о. Віктор – настоятель храму Різдва Богородиці із Рижан, благочинний Хорошівського району о. Петро – настоятель храму святого Андрія Первозванного у Новій Боровій, о. Андрій – настоятель храму Архистратига Божого Михайла у Хорошеві. Поховали нашого Героя-Захисника з усіма громадянськими і військовими почестями на кладовищі в Іршанську.
Дружина Андрія Мороза Леся Сергіївна так розповіла про свого чоловіка: «Андрій із перших дів повномасштабного вторгнення пішов у військкомат. Але його повернули, бо за станом здоров’я у свій час не проходив строкову службу. Він записався в місцеву територіальну оборону і ходив на чергування. А потім усе-таки пішов на фронт, бо завжди говорив: «Якщо не я, то хто моїх дітей захистить?»
Вічна і світла пам’ять Герою Андрію Морозу! Герої не вмирають!
Підготувала Світлана Федоренко
