В Іршанську 12 серпня знову прощалися із загиблим Воїном-Захисником, навідником першого аеромобільного відділення третього аеромобільного взводу 12-ї аеромобільної роти четвертого аеромобільного батальйону однієї з військових частин ЗСУ, солдатом Стретовичем Павлом Михайловичем.
Він отримав несумісні з життям поранення та загинув 3 серпня, мужньо виконуючи свій військовий обов’язок, захищаючи волю та незалежність України під час ведення бойових дій в районі населеного пункту Роботине Запорізької області в результаті обстрілу з гелікоптера з боку противника.
Народився Павло Стретович 6 лютого 1987 року в селі Мелені. Здобув повну середню освіту у місцевій школі. У 2007-му році закінчив Немішаєвський агротехнічний коледж. Працював помічником машиніста крокуючого екскаватора філії «Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат» АТ «ОГХК». Довгий час молода родина Стретовичів проживала разом із батьками в Меленях, сини тут ходили до школи. Років три тому вони купили квартиру і переїхали в Іршанськ.
Рідна тітка Павла Стретовича Оксана Михайлівна згадує: «Паша був дуже доброю і веселою людиною, душею компанії, весельчаком. Завжди жартував, охоче спілкувався з людьми, був дуже приязним до всіх, любив рідне село. Удома був господарем. Поважав батьків і гарно піклувався про них, про свою власну сім’ю. Завжди усім допомагав, підтримував. Був активним у громаді. Одне з його улюблених захоплень – мисливство.
Наша родина понесла дуже тяжку, непоправну втрату. Нам усім буде його не вистачать…».
Павло Стретович був мобілізований до Збройних сил України в грудні 2022 року. Чесно і добросовісно виконував свої військові обов’язки. Був вірним, надійним товаришем для побратимів. Із фронту часто телефонував додому, цікавився, як справи в родині.
Прощання із загиблим Героєм відбулося в рідних Меленях біля батьківського будинку, де Павло Михайлович раніше проживав. Перед присутніми під час прощання виступила староста Меленівського округу Ніна Грищенко. Вона висловила щирі співчуття рідним загиблого Героя, нагадала його біографічні відомості, сказала, що він був активним, небайдужим жителем громади.
Виступила також вчителька, класна керівниця Павла Стретовича, Ольга Антонюк. Вона згадала про нього як доброго учня, який завжди був гарним помічником, з пошаною ставився до вчителів, мав авторитет і повагу серед учнів.
Родичі, друзі, побратими, земляки віддавали загиблому Герою останню шану. Несли квіти, зустрічали похоронний кортеж із тілом Героя на колінах і зі сльозами. Домовину Героя-Захисника вкривали гори квітів.
Офіційна церемонія прощання відбулася на площі біля палацу культури і спорту «Титан» у селищі Іршанськ. Слово мав Іршанський селищний голова Сергій Сахненко. Він висловив співчуття рідним, подяку батькам за виховання сина і сказав, що подвиг Героя назавжди закарбований на скрижалях історії України. Від представників Збройних сил виступив командир роти охорони Коростенського ЦК та СП (військкомату) капітан Олександр Микитчук.
Заупокійна служба по загиблому Воїну Павлу Стретовичу відбулася в місцевому храмі Святої Покрови. Молилися за упокій душі загиблого захисника три священники Православної церкви України: настоятель храму о. Микола, о. Петро з Нової Борової та о. Андрій із Хорошева.
Поховали Героя Павла Стретовича на кладовищі в Іршанську з усіма належними громадянськими та військовими почестями.
Висловлюємо щирі співчуття батькам загиблого Героя: Ніні Михайлівні та Михайлу Олександровичу, дружині Майї Василівні, синам Сергію та Михайлу, усім рідним та близьким. Розділяємо тяжкий біль утрати. Вічна і світла пам’ять Герою Павлу Стретовичу!
Герої не вмирають!
Підготувала Надія Панченко
